У Тернополі відкрився перший автокінотеатр просто неба

У суботу, 4 листопада, у Тернополі відкрився новий кінотеатр. Проте не простий, а… унікальний автокінотеатр просто неба.  Тут фільми можна дивитися, не виходячи з машини. Цей кінотеатр, розповідає організаторка кінотеатру Інна Ханас, став своєрідною «зимовою альтернативою» кінотеатру просто неба, який діяв у  парку імені Тараса Шевченка. Оскільки погодні умови уже не дозволяють дивитися кіно, сидячи на траві, тернопільські кіномани перебазуються у салони автомобілів, звідки і спостерігатимуть за перипетіями на великому (3 на 6 метрів) екрані.

Автокінотеатр облаштували на парковці поблизу ТЦ «Оранава».  В'їзд  до кінотеатру коштує 70 гривень з автівки,  незалежно від кількості пасажирів. Сеанси проводяться від четверга до неділі, час показу кінострічок та розклад дивіться на сторінці автокінотеатру у соцмережах 

https://www.facebook.com/outside.cinema.ternopil/


Повернутися
26.11.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.