Тернопіль стане вишивальною столицею

Відколи у нашому місті з’явилася Школа борщівської народної сорочки, заснована небайдужими вишивальницями Майєю Юркевич, Вікторією Кривоніс та Ларисою Овчарук, Тернопіль потроху перетворюється на «вишивальну столицю».  А уже незабаром стане справжньою Меккою для усіх любителів і поціновувачів вишивання. Уже незабаром, 18 листопада,  наше місто прийматиме  І-шу Всеукраїнську вишивальну конференцію «Верхоплут». Її організатор  — Школа борщівської народної сорочки, ініціатор та куратор  — Майя Юркевич.  Захід відбуватиметься за підтримки Тернопільської міської ради та Тернопільської КіноКомісії/Творчого об`єднання "КіноХвиля". Конференція відбудеться у центральному корпусі Тернопільського національного економічного університету (ТНЕУ), за адресою: вул. Львівська, 11.
 — Мета цього мистецького-культурного заходу, зазначає Майя Юркевич,  — відродження та поширення давніх технік української вишивки. Також це чудова нагода для нас, однодумців, зібратися разом за улюбленою справою - вишивкою. 
Формат конференції - пізнавально-практичний, під час якої вишивальниці ділитимуться досвідом, практичними навиками, аби кожен із присутніх зміг почерпнути для себе цікаву і корисну інформацію та знання.
У рамках вишивальної конференції відбудеться презентація проекту «Відродження борщівської сорочки», дефіле в автентичних борщівських сорочках фонду Тернопільського обласного краєзнавчого музею,  майстер-класи та лекції від українських майстрів з вишивки.
Вхід – вільний, участь у майстер-класах - безкоштовна, за попередньою реєстрацією, оскільки кількість учасників обмежена. З усіма організаційним питаннями телефонуйте за номером: 097 752 46 05.


Повернутися
26.11.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.