Анекдоти

— Любий, до весiлля ти завжди замовляв для мене таксi, а тепер вирiшив, що я можу їздити на метро.
— Це тому, що я дуже пишаюся тобою. У таксі тебе бачить тільки водiй, а в метро — тисячі людей.

**

ри психи в лiкарнi ловлять рибу в унiтазi. Пiдходить лiкар:

— Клює?

Двоє відповідають, що клює, а третій каже, що нi. Лікар бачить, що третій видужав, треба його виписувати. Перед випискою інші психи запитують хворого:

— А чому ти сказав лікареві, що не клює?

— Я ж не дурень, щоб рибні місця показувати.

 * * *

Пiсля весiлля чоловiк каже дружині:

— Ми одружені перший день, а ти зі мною вже сваришся!

— Але я чекала цього дня два роки.

 * * *

 На прийомі терапевта.

Пацієнт:

— Лiкарю, я не вірив, що ліки, які ви мені виписали, допоможуть. Ви просто чарівник.

Терапевт:

— Чарівник не я, а провiзор. Я вам помилково дав бланк, на якому ручку розписував.

**

 — Життя з тещею — це як партія в шахи!
— Чому?
— Куди не ходи, все одно закінчиться матом

**

На опері в Техасі:

— А чого цей співак так розгойдується, коли співає?

— У рухому ціль важче поцiлити!

 * * *

 З’їздила свекруха в гості до невістки, побувала в дочки і розповідає подрузі:

— У моєї доньки хороший чоловік, він посуд і підлогу миє, пере і готує, а ось синові не пощастило — невістка і готувати не вміє, і посуд не миє!

 * * *

 — Абраме, чому ти тримаєшся за щоку?

— Видалив два зуби!

— Але ж ти вранці говорив, що в тебе один хворий зуб?

— У стоматолога не було здачі!

 * * *

 Прийшла блондинка влаштовуватися на роботу, і стоїть перед ліфтом у повній прострації. Підходить чоловiк і запитує:

— Які проблеми?

— Ви розумієте, мені сказали, що у відділ кадрів треба проїхати на цьому ліфті на третій поверх і направо. А тут тільки кнопки «вгору» і «вниз».

 * * *

 Дружина, яка читає книгу, раптом каже чоловікові:

— Яка ганьба. Ти тільки уяви собі — якийсь Лермонтов опублікував у своїй книзі вірші, які ти присвятив мені, коли ми познайомилися!

 


Повернутися
15.11.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…