Анекдоти

— Любий, до весiлля ти завжди замовляв для мене таксi, а тепер вирiшив, що я можу їздити на метро.
— Це тому, що я дуже пишаюся тобою. У таксі тебе бачить тільки водiй, а в метро — тисячі людей.

**

ри психи в лiкарнi ловлять рибу в унiтазi. Пiдходить лiкар:

— Клює?

Двоє відповідають, що клює, а третій каже, що нi. Лікар бачить, що третій видужав, треба його виписувати. Перед випискою інші психи запитують хворого:

— А чому ти сказав лікареві, що не клює?

— Я ж не дурень, щоб рибні місця показувати.

 * * *

Пiсля весiлля чоловiк каже дружині:

— Ми одружені перший день, а ти зі мною вже сваришся!

— Але я чекала цього дня два роки.

 * * *

 На прийомі терапевта.

Пацієнт:

— Лiкарю, я не вірив, що ліки, які ви мені виписали, допоможуть. Ви просто чарівник.

Терапевт:

— Чарівник не я, а провiзор. Я вам помилково дав бланк, на якому ручку розписував.

**

 — Життя з тещею — це як партія в шахи!
— Чому?
— Куди не ходи, все одно закінчиться матом

**

На опері в Техасі:

— А чого цей співак так розгойдується, коли співає?

— У рухому ціль важче поцiлити!

 * * *

 З’їздила свекруха в гості до невістки, побувала в дочки і розповідає подрузі:

— У моєї доньки хороший чоловік, він посуд і підлогу миє, пере і готує, а ось синові не пощастило — невістка і готувати не вміє, і посуд не миє!

 * * *

 — Абраме, чому ти тримаєшся за щоку?

— Видалив два зуби!

— Але ж ти вранці говорив, що в тебе один хворий зуб?

— У стоматолога не було здачі!

 * * *

 Прийшла блондинка влаштовуватися на роботу, і стоїть перед ліфтом у повній прострації. Підходить чоловiк і запитує:

— Які проблеми?

— Ви розумієте, мені сказали, що у відділ кадрів треба проїхати на цьому ліфті на третій поверх і направо. А тут тільки кнопки «вгору» і «вниз».

 * * *

 Дружина, яка читає книгу, раптом каже чоловікові:

— Яка ганьба. Ти тільки уяви собі — якийсь Лермонтов опублікував у своїй книзі вірші, які ти присвятив мені, коли ми познайомилися!

 


Повернутися
15.11.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.