Хурма- «слива богів»

Цей екзотичний терпкий плід, який з'являється на наших прилавках лише взимку, колись ще називали сливою богів. Перші боги, що скуштували цей фрукт, були китайськими. Згодом хурму почали вирощувати в Кореї та Японії. А найближча до нас хурма росте на Чорноморському узбережжі Кавказу та в Криму.

      Проте «слива богів» не тільки смачна, вона ще й дуже корисна. У хурмі є магній, марганець, калій, кальцій, мідь, яблучна і лимонна кислота, бета-каротин, що захищає від раку. У м'якоті цих помаранчевих «слив» міститься до 15 % глюкози і фруктози. І хоча найвідомішого вітаміну C в хурмі порівняно небагато (всього 15 мг), у цьому фрукті є інші, не менш важливі вітаміни З, Р і провітамін A. Ще в хурмі є залізо, яке необхідне організму при недокрів'ї. Хурмою треба ласувати і тим, хто має проблеми з нирками чи серцем (солодка «слива богів» корисна серцевому м'язу). А ще сік плодів хурми має бактерицидні властивості: його не люблять кишкова паличка, стафілокок тощо. Застуду і кашель також можна приємно лікувати хурмою: полощіть горло соком одного спілого плоду, змішаним з 3,5 столової ложки теплої води. А ще хурму радять вживати при різних шлункових захворюваннях, особливо при розладах травлення: солодкі й в'язкі плоди у такому випадку слід їсти свіжими. А ще хурма має тонізуючі властивості, поліпшує апетит, підвищує працездатність, заспокоює нервову систему. До того ж помірно калорійна, як для такого солодкого фрукту, — усього 60 ккал у 100 грамах.

      Як відомо, нестиглі плоди деяких сортів хурми мають неприємну в'язкість і терпкість (через танін, якого в хурмі дуже багато). Щоб такі фрукти стали смачнішими, досить потримати плоди на морозі, або ж занурити на 10-12 годин у воду.


Повернутися
15.11.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...