Піднесіть собі… гарбуза!

      З усіх овочів гарбуз має у людей не найбільшу популярність. Таке ставлення до цієї культури незаслужене. Так, медики давно довели її велике значення у профілактиці онкологічних захворювань. У гарбузі багато бета-каротину, тому його регулярне вживання зменшує вірогідність захворювання на рак.

      Японські лікарі вважають, що кожен японець має з'їдати на добу не менше 100 грамів цього овочу. У м'якоті гарбуза містяться цукор, пектин, солі калію, кальцію, заліза. У насінні є цінні органічні кислоти, жирна олія, смолисті речовини. Водночас гарбуз малокалорійний. Незначна кількість клітковини і великий вміст пектинів роблять страви з гарбуза незамінними при захворюванням шлунково-кишкового тракту й атеросклерозі. А м'якоть і сік поліпшують роботу кишечника при закрепах, посилюють сечовиділення. Гарбуз багатий на калій, тому страви з нього дуже корисні хворим на серце. Його також настійливо рекомендують вживати при захворюваннях нирок, печінки, подагрі, остеохондрозах. У таких випадках із м'якоті готують сік і п'ють по одній склянці на день.

      Гарбузові каші з пшоном, рисом чи іншими крупами — цінна дієтична страва, яка нікому не зашкодить.


Повернутися
15.11.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.