Замість «жуйки» — виноград

Люди, які часто і з задоволенням смакують червоний виноград, мають набагато міцніші зуби, ніж особи, які не урізноманітнюють свій раціон сонячною ягодою. Американські вчені довели, що речовини, які містяться у виноградній шкірці та насінні, покращують мікрофлору ротової порожнини та попереджають розвиток цілої низки інфекційних захворювань.

За повідомленням сайту «Медновини», науковці дослідили, що специфічні речовини не дають вільно розмножуватися бактеріям стрептококу, чим зменшують ризик появи в роті каріозних зубів і запалення м’яких тканин. Відомо, що бактерії стрептококу переводять сахарозу в молочну кислоту. У результаті в роті виникає стійке кисле середовище, яке роз’їдає високомінералізовану зубну емаль. Утім стрептокок небезпечний не лише гниттям зубів, а й розвитком важких форм ангіни, запалення легенів, порушенням роботи серця — усе залежить від місця активного розмноження бактерії. Окрім того, бактерія виробляє спеціальні ферменти, за допомогою яких створює в роті стійкий до антибіотиків шар. Тому лікування задавненої інфекції пов’язане з певними труднощами — традиційні антимікробні засоби не завжди приносять очікуване одужання пацієнта.

Допомогти у боротьбі з інфекцією можуть «виноградні» речовини, які на 85 відсотків зменшують активність бактерій у ротовій порожнині та нормалізують кислотно–лужний баланс. Як зазначають американські вчені, у червоному винограді корисної речовини міститься на 40 відсотків більше, ніж у білому. Тому темні ягоди підходять для профілактики карієсу краще. Головне — не випльовувати виноградну шкірку, яка є найбільшим сховищем цілющих речовин.


Повернутися
14.11.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...