А що у гаманці сусіда?

Найвищі зарплати у Києві, найнижчі – на Тернопіллі  та Чернівеччині

 Хоча й кажуть, що рахувати чужі гроші не дуже ввічливо, все ж, завжди кортить дізнатися розмір зарплатні сусіда. За даними  Державної служби статистики (Держстату), у  вересні 2017 року найбільшу середню зарплату в Україні отримували жителі Києва та Донецької області.

На Донеччині у вересні працівникам платили в середньому 8068 грн, а в Києві - 11423 грн. Далі в рейтингу йдуть Київська (7274 грн), Дніпропетровська (7182 грн) та Запорізька (7002 грн) області.

Найменшу середню зарплату менше 6 тис. грн у вересні платили в Чернігівській (5793 грн), Чернівецькій (5731 грн) і Тернопільській (5765 грн) областях.

У решті областей середня зарплата склала від 6 до 7 тис. грн.

За даними Держстату, найбільше в Україні отримують люди, які працюють в сфері авіації - 30 тис грн. Працівники фінансово та страхового сектору отримують в середньому 12 тисяч гривень, працівники телекомунікаційної сфери - 11 тис грн. Найменша зарплата у працівників пошти і кур'єри - 3,6 тисяч гривень. 


Повернутися
14.11.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...