Анекдоти

Дуже товстий працівник свиноферми на всякий випадок носить бейджик iз написом «співробітник».

 * * *

Одеса. Телефонна розмова:

— Привіт, мій поїхав на два тижні! Як тільки звільнишся, відразу ж до мене. Ой, вибачте, я, здається, телефоном помилилася.

— Нічого, таки диктуйте адресу.

 * * *

 «Осінь. Краплі дощу сумно стукали у вікно. Вітер завивав, немов поранений вовк. Здавалося, це саме небо плаче, як мала дитина. У таку погоду так хочеться загорнутися в теплий плед...»

— Петровичу, ви якось не так пишете пояснювальну з приводу запізнення на роботу.

 * * *

— Соня! Навіщо ваш Яша ходить у музичну школу? У нього ж немає слуху!

— Яша ходить туди не слухати, він ходить туди грати.

 * * *

— Наше телебачення можна сміливо вважати гумористичним!

— Чому?

— Наприклад, сміюся до сліз, коли чиновники з зарплатою понад 100 тис. гривень учать людей iз зарплатою 3 тис. грн., що красти не можна!

 * * *

 Професор і декан курять на сходах, повз них пробігає студент, який  спізнився.

Професор:

— Цього студента треба покарати, бо мало того, що я застав його в нічному барі, так він про це ще й моїй дружині розповiв.

 * * *

 ДАІшник зупиняє машину і пильно розглядає права кавказця.

Водій:

— Ти думаєш, що я їх купив?

— А тоді де ви їх узяли?

— Друзі подарували!

 * * *

 Батько проводжає першокласника до школи і каже:

— Якщо будеш добре вчитися, я тобі куплю комп’ютер!

— А якщо погано?

— Тоді куплю фортепіано!

 * * *

 Учитель показує на карті точку і каже:

— Діти, якщо в цьому місці ми будемо свердлити землю наскрізь, куди потрапимо?

Вовочка:

— До божевільнi.

 * * *

Життя вдалося — це коли кількість тих, хто тобі заздрить, хоча б на одного більша, ніж кількість тих, кому заздриш ти

 * * *

Існує багато способів зробити кар’єру, але найнадійніший iз них — народитися в потрібній родині.


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.