Анекдоти

Дуже товстий працівник свиноферми на всякий випадок носить бейджик iз написом «співробітник».

 * * *

Одеса. Телефонна розмова:

— Привіт, мій поїхав на два тижні! Як тільки звільнишся, відразу ж до мене. Ой, вибачте, я, здається, телефоном помилилася.

— Нічого, таки диктуйте адресу.

 * * *

 «Осінь. Краплі дощу сумно стукали у вікно. Вітер завивав, немов поранений вовк. Здавалося, це саме небо плаче, як мала дитина. У таку погоду так хочеться загорнутися в теплий плед...»

— Петровичу, ви якось не так пишете пояснювальну з приводу запізнення на роботу.

 * * *

— Соня! Навіщо ваш Яша ходить у музичну школу? У нього ж немає слуху!

— Яша ходить туди не слухати, він ходить туди грати.

 * * *

— Наше телебачення можна сміливо вважати гумористичним!

— Чому?

— Наприклад, сміюся до сліз, коли чиновники з зарплатою понад 100 тис. гривень учать людей iз зарплатою 3 тис. грн., що красти не можна!

 * * *

 Професор і декан курять на сходах, повз них пробігає студент, який  спізнився.

Професор:

— Цього студента треба покарати, бо мало того, що я застав його в нічному барі, так він про це ще й моїй дружині розповiв.

 * * *

 ДАІшник зупиняє машину і пильно розглядає права кавказця.

Водій:

— Ти думаєш, що я їх купив?

— А тоді де ви їх узяли?

— Друзі подарували!

 * * *

 Батько проводжає першокласника до школи і каже:

— Якщо будеш добре вчитися, я тобі куплю комп’ютер!

— А якщо погано?

— Тоді куплю фортепіано!

 * * *

 Учитель показує на карті точку і каже:

— Діти, якщо в цьому місці ми будемо свердлити землю наскрізь, куди потрапимо?

Вовочка:

— До божевільнi.

 * * *

Життя вдалося — це коли кількість тих, хто тобі заздрить, хоча б на одного більша, ніж кількість тих, кому заздриш ти

 * * *

Існує багато способів зробити кар’єру, але найнадійніший iз них — народитися в потрібній родині.


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…