Годівнички в саду збільшать урожай

Про шпаківню найкраще подбати з осені, щоб у січні повісити її у своєму саду. А для синиць, повзиків, дятлів можна розвісити в саду шматочки несоленого сала – це їхні улюблені ласощі.

Птахи в саду – це не тільки радість спілкування з природою й естетична насолода. Це ще й найпростіший, найдешевший і найбезпечніший спосіб боротьби з комахами-шкідниками, які є для птахів природною здобиччю.

Розвісьте у саду годівниці. Оберіть для них відкриті місця поряд з деревами або кущами. Завжди утримуйте годівниці в чистоті. Якщо почали годувати птахів, то докладайте свіжий корм регулярно, особливо взимку.

Практично всі птахи люблять насіння, пшоно, овес та інші крупи. Для синиць, повзиків, дятлів, тобто всіх комахоїдних птахів, можна розвісити в саду шматочки несоленого сала – це їхні улюблені ласощі. Не можна годувати птахів зіпсованими або простроченими продуктами, солоними чіпсами або солодкими кукурудзяними пластівцями.

Щоб птахи назавжди оселилися у вашому саду, посадіть рослини, які забезпечують їх кормом протягом усього року. Крім звичних плодових дерев і кущів, зверніть увагу на декоративні ягідні кущі: магонію, пираканту, дику яблуню, гостролист, барбарис, глід, горобину, калину.

Про шпаківню найкраще подбати з осені, щоб у січні повісити її у своєму саду. Будиночок для птахів можна купити або змайструвати власноруч. Шпаківню добре розміщувати біля кущів або вічнозелених хвойників, щоб у разі небезпеки птахи завжди могли швидко сховатися. Аби захистити птахів від хижаків, краще розміщувати шпаківні на стовпах або жердинах, а не прибивати до стовбурів дерев чи підвішувати на гілки. Чистити шпаківні треба раз на рік, бажано восени.

http://poradnyk.simya.com.ua


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.