Годівнички в саду збільшать урожай

Про шпаківню найкраще подбати з осені, щоб у січні повісити її у своєму саду. А для синиць, повзиків, дятлів можна розвісити в саду шматочки несоленого сала – це їхні улюблені ласощі.

Птахи в саду – це не тільки радість спілкування з природою й естетична насолода. Це ще й найпростіший, найдешевший і найбезпечніший спосіб боротьби з комахами-шкідниками, які є для птахів природною здобиччю.

Розвісьте у саду годівниці. Оберіть для них відкриті місця поряд з деревами або кущами. Завжди утримуйте годівниці в чистоті. Якщо почали годувати птахів, то докладайте свіжий корм регулярно, особливо взимку.

Практично всі птахи люблять насіння, пшоно, овес та інші крупи. Для синиць, повзиків, дятлів, тобто всіх комахоїдних птахів, можна розвісити в саду шматочки несоленого сала – це їхні улюблені ласощі. Не можна годувати птахів зіпсованими або простроченими продуктами, солоними чіпсами або солодкими кукурудзяними пластівцями.

Щоб птахи назавжди оселилися у вашому саду, посадіть рослини, які забезпечують їх кормом протягом усього року. Крім звичних плодових дерев і кущів, зверніть увагу на декоративні ягідні кущі: магонію, пираканту, дику яблуню, гостролист, барбарис, глід, горобину, калину.

Про шпаківню найкраще подбати з осені, щоб у січні повісити її у своєму саду. Будиночок для птахів можна купити або змайструвати власноруч. Шпаківню добре розміщувати біля кущів або вічнозелених хвойників, щоб у разі небезпеки птахи завжди могли швидко сховатися. Аби захистити птахів від хижаків, краще розміщувати шпаківні на стовпах або жердинах, а не прибивати до стовбурів дерев чи підвішувати на гілки. Чистити шпаківні треба раз на рік, бажано восени.

http://poradnyk.simya.com.ua


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…