Годівнички в саду збільшать урожай

Про шпаківню найкраще подбати з осені, щоб у січні повісити її у своєму саду. А для синиць, повзиків, дятлів можна розвісити в саду шматочки несоленого сала – це їхні улюблені ласощі.

Птахи в саду – це не тільки радість спілкування з природою й естетична насолода. Це ще й найпростіший, найдешевший і найбезпечніший спосіб боротьби з комахами-шкідниками, які є для птахів природною здобиччю.

Розвісьте у саду годівниці. Оберіть для них відкриті місця поряд з деревами або кущами. Завжди утримуйте годівниці в чистоті. Якщо почали годувати птахів, то докладайте свіжий корм регулярно, особливо взимку.

Практично всі птахи люблять насіння, пшоно, овес та інші крупи. Для синиць, повзиків, дятлів, тобто всіх комахоїдних птахів, можна розвісити в саду шматочки несоленого сала – це їхні улюблені ласощі. Не можна годувати птахів зіпсованими або простроченими продуктами, солоними чіпсами або солодкими кукурудзяними пластівцями.

Щоб птахи назавжди оселилися у вашому саду, посадіть рослини, які забезпечують їх кормом протягом усього року. Крім звичних плодових дерев і кущів, зверніть увагу на декоративні ягідні кущі: магонію, пираканту, дику яблуню, гостролист, барбарис, глід, горобину, калину.

Про шпаківню найкраще подбати з осені, щоб у січні повісити її у своєму саду. Будиночок для птахів можна купити або змайструвати власноруч. Шпаківню добре розміщувати біля кущів або вічнозелених хвойників, щоб у разі небезпеки птахи завжди могли швидко сховатися. Аби захистити птахів від хижаків, краще розміщувати шпаківні на стовпах або жердинах, а не прибивати до стовбурів дерев чи підвішувати на гілки. Чистити шпаківні треба раз на рік, бажано восени.

http://poradnyk.simya.com.ua


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...