Годівнички в саду збільшать урожай

Про шпаківню найкраще подбати з осені, щоб у січні повісити її у своєму саду. А для синиць, повзиків, дятлів можна розвісити в саду шматочки несоленого сала – це їхні улюблені ласощі.

Птахи в саду – це не тільки радість спілкування з природою й естетична насолода. Це ще й найпростіший, найдешевший і найбезпечніший спосіб боротьби з комахами-шкідниками, які є для птахів природною здобиччю.

Розвісьте у саду годівниці. Оберіть для них відкриті місця поряд з деревами або кущами. Завжди утримуйте годівниці в чистоті. Якщо почали годувати птахів, то докладайте свіжий корм регулярно, особливо взимку.

Практично всі птахи люблять насіння, пшоно, овес та інші крупи. Для синиць, повзиків, дятлів, тобто всіх комахоїдних птахів, можна розвісити в саду шматочки несоленого сала – це їхні улюблені ласощі. Не можна годувати птахів зіпсованими або простроченими продуктами, солоними чіпсами або солодкими кукурудзяними пластівцями.

Щоб птахи назавжди оселилися у вашому саду, посадіть рослини, які забезпечують їх кормом протягом усього року. Крім звичних плодових дерев і кущів, зверніть увагу на декоративні ягідні кущі: магонію, пираканту, дику яблуню, гостролист, барбарис, глід, горобину, калину.

Про шпаківню найкраще подбати з осені, щоб у січні повісити її у своєму саду. Будиночок для птахів можна купити або змайструвати власноруч. Шпаківню добре розміщувати біля кущів або вічнозелених хвойників, щоб у разі небезпеки птахи завжди могли швидко сховатися. Аби захистити птахів від хижаків, краще розміщувати шпаківні на стовпах або жердинах, а не прибивати до стовбурів дерев чи підвішувати на гілки. Чистити шпаківні треба раз на рік, бажано восени.

http://poradnyk.simya.com.ua


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.