Урожай «з перчинкою»

Понад десять різновидів колекційного перцю чилі ростуть у квартирі тернополянки Оксани Ільницької. Гострий перець жінка спеціально вирощує, щоб зробити з нього спеції, які додає до різноманітних страв. Таке захоплення в Оксани виникло через любов до мексиканської кухні, де перець чилі дуже популярний.

Для тих, хто любить «погарячіше»…

– Чотири роки тому я посадила перші перчинки, – розповідає жінка Новій Тернопільській газеті. – Тепер у мене більш як 30-ть вазонів із чилі. Найурожайніший серед усіх сорт «Конфетті», він плодоносить майже цілий рік, лише взимку відпочиває. Цікаво, що у «Конфеті» водночас на кущі можуть бути і квіти, і зелені плоди, і плоди, що дозрівають (вони фіолетового кольору, – авт.), і спілі червоні. Найдорожчий – «Пепер Петер», цей сорт я замовляла через інтернет аж у Росії, за 10 насінин заплатила 100 гривень. Він може бути як звичного червоного, так і жовтого кольору. Окрім того, перчинки у нього виростають доволі кумедної форми, але найважливіше те, що цей сорт природний, а не штучно виведеним. Найцікавішим для мене є перець «Чорна перлина» – у нього стовбур, листочки та нестиглі плоди темно-фіолетового, майже чорного кольору, звідси і його назва. Не менш оригінальні у цього сорту й квіти – білі з темно-фіолетовими краями. «Перлина» росте компактним кущиком заввишки 30 см. Щоб кущ не втрачав своєї привабливості, горщик потрібно ставити на сонячній стороні, інакше він може втратити своє яскраве забарвлення. Плоди сорту «Спіраль» можуть скручуватись між собою у кумедну спіральку або обвивати собою стовбур, немов серпантин. Це один із найлагідніших сортів чилі. У «Chokolate Beauty» майже круглі плоди шоколадного кольору, а у сорту «Корона єпископа» плоди схожі на мініатюрну корону, у «Медузи» – довгі гострі перчини, зібрані у букетики по 6-10 штук на верху гілочок, схожі на красиву червону квітку, дозріваючи, плоди згинаються та нагадують медузу зі щупальцями. До речі, сорт «Медуза» – середньої гостроти, через це він універсальний у приготуванні страв. А найгостріші плоди сорту «Шабелька». Вони дуже тонкі та довгі, трохи зігнуті, немов сумно звисають з гілок.

Перці «п’ють» багато води

Оксана вже придбала 20 нових сортів насінин чилі, деякі з них замовляла за кордоном. Жінка каже, що найкращий час для їх висадки – весна або кінець лютого.

– Я купую в магазині універсальний грунт для квітів і перемішую з розпушувачем, – розповідає Оксана. – Насипаю його у горщик і висаджую туди насінини на глибину 0,5 сантиметра. Після цього поливаю водою, накриваю плівкою і ставлю в тепле місце. За 10-14 днів з’являються перші паростки. Відтак горщик переношу у найсвітліше місце і поливаю органічним протигрибковим препаратом. Потім раз на 10 днів поливаю комплексним добривом для кімнатних рослин.

За словами Оксани Ільницької, для того, щоб перець гарно ріс, треба стежити за тим, щоб він отримував достатню кількість вологи, а температура повітря не опускалася нижче +15 і не була вищою +35 градусів.

— Приблизно через 2-4 тижні сіянці пекучого перцю виростають до 10-20 см, а іноді навіть починають закладати бутони, – зауважує жінка. — Після цього пересаджую їх у горщик об’ємом 2-4 л. Особливого догляду перець тепер не потребуватиме, лише слід стежити за тим, щоб грунт не пересихав, і продовжувати підливати добривом. Через місяць-півтора з’являються перші квіти. До речі, у багатьох сортів чилі перші квіти не містять пилку, особливо якщо рослині не вистачає місця в горщику або сонячного світла. Це можна перевірити, доторкнувшись до квітки. Якщо ж квітки перцю містять багато пилку, то їх час від часу струшую, це забезпечує активне утворення зав’язей. Щоб перець гарно плодоносив, після утворення зав’язей, відщипую кінчики всіх пагонів. Залежно від сорту через півтора-два місяці достигають перші плоди. При рясному плодоношенні ставлю в горщики палички-підпори. А коли плоди починають морщитися, обриваю.

Домашні перці Оксана засушує, попередньо вийнявши насінини, які потім висаджує у нові горщики або продає через інтернет. Найбільше купують їх у Росії та Білорусі, інколи з колекціонерами обмінюється сортами.

– Перець достигає циклами, тож свіжий урожай маю цілий рік, – зауважує Оксана. – За рік вдається засушити три літри чилі. Багато роздаю друзям та знайомим.

 

Повернутися
30.04.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...