Приправа… для зору!

Учені Центру дослідження зору в університеті Л’Аквілла в Італії виявили, що популярна приправа шафран здатна зупиняти розвиток хвороб очей, а також може запобігати втраті зору у літньому віці.

Як сповіщає Бі–Бі–Сі, група вчених під керівництвом професора Сільвії Бісті провела дослідження над пацієнтами, яким пропонували шафран у ролі харчової добавки. У результаті вся група хворих продемонструвала позитивні тенденції: пошкоджені клітини очей пацієнтів почали відновлюватися. Крім того, лабораторні дослідження на тваринах показали, що шафран може зменшувати шкідливий вплив яскравого світла.

Професор  вважає, що шафран впливає на гени, які регулюють вміст жирних кислот мембрани клітин сітківки: «Це робить самі клітини міцнішими та більш пружними». Таким чином вдається зупинити перебіг хвороб ока, пов’язаних із сітківкою (таких, як запалення або вікова дегенерація). А самі фоторецептори стають більш захищеними від шкідливого впливу.

Шафран широко використовують у кухні країн Азії та Італії. Цю приправу виготовляють із квіток крокусу. Лікувальні властивості цієї рослини відомі вже більше 300 років, а діапазон застосувань викликає подив. У традиційній медицині ним лікують депресію, діарею, менструальні болі та невралгію. Сучасна медицина виявила в шафрані ще й протиканцерогенні властивості.

Наразі команда професора Бісті працює над тим, щоб ізолювати активні компоненти шафрану та розробити ліки на їхній основі. Ними можливо буде лікувати низку хвороб, пов’язаних із дегенерацією сітківки ока — наприклад, пігментний ретиніт (куряча сліпота). Ця генетична хвороба призводить спочатку до втрати периферійного зору, а потім і до повної сліпоти. Її ефективного лікування поки що не вдалося винайти.


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...