Приправа… для зору!

Учені Центру дослідження зору в університеті Л’Аквілла в Італії виявили, що популярна приправа шафран здатна зупиняти розвиток хвороб очей, а також може запобігати втраті зору у літньому віці.

Як сповіщає Бі–Бі–Сі, група вчених під керівництвом професора Сільвії Бісті провела дослідження над пацієнтами, яким пропонували шафран у ролі харчової добавки. У результаті вся група хворих продемонструвала позитивні тенденції: пошкоджені клітини очей пацієнтів почали відновлюватися. Крім того, лабораторні дослідження на тваринах показали, що шафран може зменшувати шкідливий вплив яскравого світла.

Професор  вважає, що шафран впливає на гени, які регулюють вміст жирних кислот мембрани клітин сітківки: «Це робить самі клітини міцнішими та більш пружними». Таким чином вдається зупинити перебіг хвороб ока, пов’язаних із сітківкою (таких, як запалення або вікова дегенерація). А самі фоторецептори стають більш захищеними від шкідливого впливу.

Шафран широко використовують у кухні країн Азії та Італії. Цю приправу виготовляють із квіток крокусу. Лікувальні властивості цієї рослини відомі вже більше 300 років, а діапазон застосувань викликає подив. У традиційній медицині ним лікують депресію, діарею, менструальні болі та невралгію. Сучасна медицина виявила в шафрані ще й протиканцерогенні властивості.

Наразі команда професора Бісті працює над тим, щоб ізолювати активні компоненти шафрану та розробити ліки на їхній основі. Ними можливо буде лікувати низку хвороб, пов’язаних із дегенерацією сітківки ока — наприклад, пігментний ретиніт (куряча сліпота). Ця генетична хвороба призводить спочатку до втрати периферійного зору, а потім і до повної сліпоти. Її ефективного лікування поки що не вдалося винайти.


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…