Приправа… для зору!

Учені Центру дослідження зору в університеті Л’Аквілла в Італії виявили, що популярна приправа шафран здатна зупиняти розвиток хвороб очей, а також може запобігати втраті зору у літньому віці.

Як сповіщає Бі–Бі–Сі, група вчених під керівництвом професора Сільвії Бісті провела дослідження над пацієнтами, яким пропонували шафран у ролі харчової добавки. У результаті вся група хворих продемонструвала позитивні тенденції: пошкоджені клітини очей пацієнтів почали відновлюватися. Крім того, лабораторні дослідження на тваринах показали, що шафран може зменшувати шкідливий вплив яскравого світла.

Професор  вважає, що шафран впливає на гени, які регулюють вміст жирних кислот мембрани клітин сітківки: «Це робить самі клітини міцнішими та більш пружними». Таким чином вдається зупинити перебіг хвороб ока, пов’язаних із сітківкою (таких, як запалення або вікова дегенерація). А самі фоторецептори стають більш захищеними від шкідливого впливу.

Шафран широко використовують у кухні країн Азії та Італії. Цю приправу виготовляють із квіток крокусу. Лікувальні властивості цієї рослини відомі вже більше 300 років, а діапазон застосувань викликає подив. У традиційній медицині ним лікують депресію, діарею, менструальні болі та невралгію. Сучасна медицина виявила в шафрані ще й протиканцерогенні властивості.

Наразі команда професора Бісті працює над тим, щоб ізолювати активні компоненти шафрану та розробити ліки на їхній основі. Ними можливо буде лікувати низку хвороб, пов’язаних із дегенерацією сітківки ока — наприклад, пігментний ретиніт (куряча сліпота). Ця генетична хвороба призводить спочатку до втрати периферійного зору, а потім і до повної сліпоти. Її ефективного лікування поки що не вдалося винайти.


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.