Хочеш схуднути? Жуй!

Сакральне для охочих скинути зайву вагу питання «що б таке з’їсти, аби схуднути», не зовсім точне, запевняють китайські вчені. Як зазначають дослідники з Медичного університету Харбіна, наголос слід робити на слові «як», а не «що». Адже експеримент, проведений на групі добровольців, довів: щоб скинути зайву вагу, треба пережовувати кожен шматок їжі по 40 разів.

Учені вирішили на практиці перевірити тезу про те, що якщо людина довше жує, то не переїдає. Адже у мозку є більше часу для отримання сигналу про те, що шлунок уже наповнений. Це також знижує рівень гормону голоду — греліну. Для того, щоб остаточно підтвердити чи спростувати цю теорію, вчені взяли для експерименту 16 струнких людей і 14 хворих на ожиріння. Для початку науковці перевірили, чи є відмінності в техніці жування між огрядними та худими. Добровольцям видали по пирогу і зняли на відео, як кожен із них жував. Виявилося, що товстуни жували з тією самою швидкістю, що й стрункі, але ковтали їжу швидше.

У наступному експерименті добровольцям знову видали порції пирога. І попросили прожовувати спочатку 15, а потім 40 разів. З’ясувалося, що коли учасники дослідження жували довше, то споживали на 11,9% калорій менше, незалежно від того, були вони огрядними чи стрункими. Крім того, аналізи крові, взяті через 90 хвилин після прийому їжі, засвідчили: у добровольців було знижено рівень гормона голоду, якщо вони жували по 40 разів кожен шматок. Тепер, коли давно відома порада знайшла наукове підтвердження, цілком можливо, що рекомендація прожовувати їжу не менше 40 разів увійде в стандарти лікування ожиріння.


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…