Хай завжди буде сонце!

Українці вже встановили 2323 домашні сонячні електростанції

У III кварталі цього року ще 688 українських родин перейшли на сонячну енергію, що на 42% більше порівняно з II кварталом. Також, це втричі більше за аналогічний період 2016 року, коли лише 195 домогосподарств встановили сонячні панелі. За цей же період 2015 року таких родин взагалі було лише 38. Загалом з початку 2017 року сонячні електростанції встановили 1200 домогосподарств, що в півтора рази більше, ніж за увесь минулий рік.

Всього в Україні зараз налічують 2323 родини, що мають сонячні електростанції загальною потужністю 37 МВт і залучили для цього майже 35 млн. євро інвестицій.

Попит на СЕС пояснюють вигідним «зеленим» тарифом, що прив’язаний до курсу євро і дозволяє швидко повернути кошти, вкладені у сонячні панелі. Для тих, хто встановив їх у 2017 році (потужністю до 30 кВт) діє тариф 18,09 євроценти/кВт*год до 2030 року. Підтримує перехід на сонячну енергію і місцева влада: наприклад, на Львівщині з обласного бюджету домогосподарству повертають 22% річних за кредитом на сонячні панелі, а на Житомирщині – 20% суми кредиту.

«Сонячні електроустановки стають доступнішими пересічним громадянам. Це сигнал інвесторам, адже відкривається величезний ринок сонячних панелей, оскільки в Україні 6,5 млн. індивідуальних домогосподарств. Тому будівництво заводу з виробництва сонячних модулів буде вигідною справою та стане позитивним внеском в економіку країни», – сказав Голова Держенергоефективності Сергій Савчук. 

http://ecotown.com.ua


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.