Пляшка до пляшки – буде будинок

На Закарпатті звели будинок з 8 тис скляних пляшок

У селі Пилипець(Закарпатська область) звели будинок з 8 тисяч скляних пляшок.

Незвичайну споруду побудував Михайло Гимба разом зі своїми синами за два роки, передає   uzhgorod.net.ua.

Пляшка замінила родині цеглину. Вага скляного будматеріалу виявилась у три рази меншо, а вартість - у шість разів дешевшою.

Крім економії та зручності, у будинку Гимби домінує творчий і креативний підхід: з пляшок виклали кольрові візерунки та орнаменти.

Михайло Гимба збирав скляні пляшки три роки де тільки міг: у магазинах, барах та у сусідів. До збору скляного будматеріалу долучилися майже всі односельчани.

«Робота нелегка: спочатку пляшки рівняють за спеціальним шаблоном, а потім, щоб конструкція не розвалилася використовують напівсухий цементний розчин і кладуть не більше трьох рядів за добу, - Цегла воду забирає, а скло ні – тому, щоб стіна не розлізлася, потрібно класти три ряди».

Будинок з різнокольоровими скляними стінами має компактний гараж, а цього літа родина Гимби ще й побудувала паркан зі скляних пляшок.

Пляшкова споруда доводить, що відходи можна використовувати як дешевий будматеріал. 


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.