Вже не всьому голова…

  В Україні   скорочується виробництво хлібобулочних виробів

З 2000 року хліба в Україні почали випікати удвічі менше.

У вересні поточного року виробництво хліба та хлібобулочних виробів порівняно з аналогічним періодом 2016 року скоротилося на 6,5 відсотка — до 89,4 тисячі тонн, повідомляє «Україна молода» з посиланням на Держстатистики.

 За даними відомства, з серпня поточного року виробництво зазначених продуктів скоротилось на 0,3 відсотка.

 Виробництво борошна протягом аналізованого періоду склало 172 тисячі тонн, що на 6,5 відсотка менше від показника серпня минулого року. Виробництво солодкого печива та вафель у вересні тим часом зросло порівняно з аналогічним періодом минулого року на 5,4 відсотка, а порівняно із серпнем — на 3,3 відсотка (до 22,4 тисячі тонн).

 У серпні поточного року виробництво хліба та хлібобулочних виробів в Україні порівняно із серпнем 2016 скоротилося на 7,4 відсотка — до 89,7 тисячі тонн.

 Починаючи з 2000 року, виробництво хліба та хлібобулочних виробів в Україні скоротилося з 2,5 до 1,1 млн. тонн, або у 2,2 раза на початок 2017 року. При цьому чисельність населення країни зменшилася на 14 відсотків.

 За даними Економічного дискусійного клубу, структура виробництва хліба та хлібобулочних виробів за цей період принципових змін не зазнала.

 Левова частка виробництва (52%) — це хліб пшеничний; на хліб житній i хліб із пшеничного та житнього борошна припадає 33%; на вироби булочні, до яких, до речі, належить батон і багет, припадає 24% від усього виробництва хліба нетривалого зберігання.

 Виходячи з показників офіційної статистики, середньорічне споживання хліба українцями впродовж 2000—2016 років скоротилося з 50 до 26 кілограмів на особу.

 А якщо порівнювати цей показник із 1995 роком, то споживання хліба зменшилося більш ніж утричі.


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.