Вже не всьому голова…

  В Україні   скорочується виробництво хлібобулочних виробів

З 2000 року хліба в Україні почали випікати удвічі менше.

У вересні поточного року виробництво хліба та хлібобулочних виробів порівняно з аналогічним періодом 2016 року скоротилося на 6,5 відсотка — до 89,4 тисячі тонн, повідомляє «Україна молода» з посиланням на Держстатистики.

 За даними відомства, з серпня поточного року виробництво зазначених продуктів скоротилось на 0,3 відсотка.

 Виробництво борошна протягом аналізованого періоду склало 172 тисячі тонн, що на 6,5 відсотка менше від показника серпня минулого року. Виробництво солодкого печива та вафель у вересні тим часом зросло порівняно з аналогічним періодом минулого року на 5,4 відсотка, а порівняно із серпнем — на 3,3 відсотка (до 22,4 тисячі тонн).

 У серпні поточного року виробництво хліба та хлібобулочних виробів в Україні порівняно із серпнем 2016 скоротилося на 7,4 відсотка — до 89,7 тисячі тонн.

 Починаючи з 2000 року, виробництво хліба та хлібобулочних виробів в Україні скоротилося з 2,5 до 1,1 млн. тонн, або у 2,2 раза на початок 2017 року. При цьому чисельність населення країни зменшилася на 14 відсотків.

 За даними Економічного дискусійного клубу, структура виробництва хліба та хлібобулочних виробів за цей період принципових змін не зазнала.

 Левова частка виробництва (52%) — це хліб пшеничний; на хліб житній i хліб із пшеничного та житнього борошна припадає 33%; на вироби булочні, до яких, до речі, належить батон і багет, припадає 24% від усього виробництва хліба нетривалого зберігання.

 Виходячи з показників офіційної статистики, середньорічне споживання хліба українцями впродовж 2000—2016 років скоротилося з 50 до 26 кілограмів на особу.

 А якщо порівнювати цей показник із 1995 роком, то споживання хліба зменшилося більш ніж утричі.


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...