Із картини — в мурал

«Берегиня» бережанського художника Олега Шупляка — на стіні будинку в Южноукраїнську

Картина знаного бережанського художника Олега Шупляка перетвориться на… стінопис: нині Южноукраїнську, що на Миколаївщині, завершується художній розпис стіни будинку, який прикрашатиме робота нашого земляка.

— «Берегиня»  — мабуть, найбільш часто «трансльована» моя робота,  — розповідає пан Олег.  — Її відтворюють по-всякому:  і на листівках зображують, і вишивають, і навіть торти прикрашають… Проте коли до мене звернулася представник управління культури міста Южноукраїнськ і попросила дозволу, аби саме мій малюнок, перетворившись на мурал, прикрасив фасад багатоповерхівки в місті, я, зізнаюся, був дещо подивований… Але, звичайно ж, нічого не мав проти. Більше того, навіть  допоміг відповідним чином адаптувати роботу, адже вона першопочатково не була задумана як монументальний твір.  «Берегиня» — робота із серії «Двовзорів», тобто, «багатошарових» картин із подвійним змістом-«дном». Тому дуже важливо її правильно  відтворити, аби і візуальна, і змістова складові гармоніювали… Особливо приємно те, що картину, у якій «зашифровано» наші первинні українські коди, хочуть бачити у місті східної України. Це велика відповідальність і я щиро вболіваю, аби творцям муралу – групі місцевих художників — усе вдалося. Цікаво буде побачити готовий результат. Наскільки мене інформують творці проекту, скидаючи щодня нові «фотозвіти», зображення уже майже повністю нанесене, залишилися останні штрихи. Таким чином, тернопільська «Берегиня» (до слова, оригінал картини — в Тернополі, його придбав для свого етно-музею «Спадок» знаний меценат та поціновував мистецтва Тарас Демкура), оберігатиме мешканців Южноукраїнська…


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.