ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №132

Українці мріють жити в заможній країні років так з двадцять шість. А коли не вдається, починаємо розбиратися,  бідні ми, чи… як у крилатому вислові. Україна схожа на зламаний потяг – нам дали поштовх, ми кудись їдемо, але куди – не знаємо. Спочатку ми їдемо вперед, а потім здаємо назад. Десь на горизонті маячить  світле майбутнє, але до нього ще треба доїхати… А на невідомій дорозі може статися все, що завгодно.  І ще років з надцять такого ходіння по граблях – і наш потяг або вріжеться у скалу, або злетить із мосту. У нас зовсім мало часу – змінювати менталітет і країну потрібно вже зараз. Що конкретно можемо зробити ми? Найголовніше-не бути дурнями.

Від рівня інтелекту співгромадян залежить багато чого – економічний розвиток країни, науково-технічний, промисловий і культурний прогрес. Ціле майбутнє планети крутять шестерні інтелектуально розвинених людей.  Україна може похвалитися тисячами високоосвічених і здібних людей, які можуть годинами розумно говорити про українські справи, але сукупний результат зусиль усього суспільства чомусь невтішний. 

Свого часу італійський історик та економіст Карло Чіполла сформулював п’ять законів, які поділяють будь-яке суспільство на чотири групи — розумників, простаків, бандитів і дурнів. На поверхні публічного життя завжди опиняються вчинки перших трьох градацій, але реально згубним для суспільства є домінування людей, одержимих дурістю. Дурні мають звичку сидіти на головах розумників, зводячи нанівець добрі зусилля для виживання всього суспільства. 

 Ми не робимо нічого для того, щоб Україна стала багатою країною. Ми самі винні у своїй бідності.     Ми роками голосуємо за одних і тих же людей і дивуємося, чому нічого не змінюється. Ми навіть не ходимо на вибори, а якщо ходимо, то голосуємо за гречку або за принципом “свій-чужий”

До тих пір, поки ви будете вірити обіцянкам знизити тарифи, у вас буде взимку холодно в квартирі, а у політиків не буде необхідності проводити реформи. До тих пір, поки ви будете вірити обіцянкам підвищити зарплати, політики не будуть працювати над підвищенням інвестиційної привабливості.  Якщо хотіти комфорту і задоволення нагальних бажань, а не реальних змін, то не буде ніяких реформ, а Україна назавжди залишиться в напіврозібраному стані, як зараз...

  Щоб щасливо зажити в Україні, варто не давати собою керувати дурням, і не бути дурнями, коли йдеться про вибір і підтримку тих, кого називаєм владою. Сьогодні ти або "в темі", або тебе використовують "втемну".


Повернутися
23.10.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…