ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №132

Українці мріють жити в заможній країні років так з двадцять шість. А коли не вдається, починаємо розбиратися,  бідні ми, чи… як у крилатому вислові. Україна схожа на зламаний потяг – нам дали поштовх, ми кудись їдемо, але куди – не знаємо. Спочатку ми їдемо вперед, а потім здаємо назад. Десь на горизонті маячить  світле майбутнє, але до нього ще треба доїхати… А на невідомій дорозі може статися все, що завгодно.  І ще років з надцять такого ходіння по граблях – і наш потяг або вріжеться у скалу, або злетить із мосту. У нас зовсім мало часу – змінювати менталітет і країну потрібно вже зараз. Що конкретно можемо зробити ми? Найголовніше-не бути дурнями.

Від рівня інтелекту співгромадян залежить багато чого – економічний розвиток країни, науково-технічний, промисловий і культурний прогрес. Ціле майбутнє планети крутять шестерні інтелектуально розвинених людей.  Україна може похвалитися тисячами високоосвічених і здібних людей, які можуть годинами розумно говорити про українські справи, але сукупний результат зусиль усього суспільства чомусь невтішний. 

Свого часу італійський історик та економіст Карло Чіполла сформулював п’ять законів, які поділяють будь-яке суспільство на чотири групи — розумників, простаків, бандитів і дурнів. На поверхні публічного життя завжди опиняються вчинки перших трьох градацій, але реально згубним для суспільства є домінування людей, одержимих дурістю. Дурні мають звичку сидіти на головах розумників, зводячи нанівець добрі зусилля для виживання всього суспільства. 

 Ми не робимо нічого для того, щоб Україна стала багатою країною. Ми самі винні у своїй бідності.     Ми роками голосуємо за одних і тих же людей і дивуємося, чому нічого не змінюється. Ми навіть не ходимо на вибори, а якщо ходимо, то голосуємо за гречку або за принципом “свій-чужий”

До тих пір, поки ви будете вірити обіцянкам знизити тарифи, у вас буде взимку холодно в квартирі, а у політиків не буде необхідності проводити реформи. До тих пір, поки ви будете вірити обіцянкам підвищити зарплати, політики не будуть працювати над підвищенням інвестиційної привабливості.  Якщо хотіти комфорту і задоволення нагальних бажань, а не реальних змін, то не буде ніяких реформ, а Україна назавжди залишиться в напіврозібраному стані, як зараз...

  Щоб щасливо зажити в Україні, варто не давати собою керувати дурням, і не бути дурнями, коли йдеться про вибір і підтримку тих, кого називаєм владою. Сьогодні ти або "в темі", або тебе використовують "втемну".


Повернутися
23.10.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...