ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №132

Українці мріють жити в заможній країні років так з двадцять шість. А коли не вдається, починаємо розбиратися,  бідні ми, чи… як у крилатому вислові. Україна схожа на зламаний потяг – нам дали поштовх, ми кудись їдемо, але куди – не знаємо. Спочатку ми їдемо вперед, а потім здаємо назад. Десь на горизонті маячить  світле майбутнє, але до нього ще треба доїхати… А на невідомій дорозі може статися все, що завгодно.  І ще років з надцять такого ходіння по граблях – і наш потяг або вріжеться у скалу, або злетить із мосту. У нас зовсім мало часу – змінювати менталітет і країну потрібно вже зараз. Що конкретно можемо зробити ми? Найголовніше-не бути дурнями.

Від рівня інтелекту співгромадян залежить багато чого – економічний розвиток країни, науково-технічний, промисловий і культурний прогрес. Ціле майбутнє планети крутять шестерні інтелектуально розвинених людей.  Україна може похвалитися тисячами високоосвічених і здібних людей, які можуть годинами розумно говорити про українські справи, але сукупний результат зусиль усього суспільства чомусь невтішний. 

Свого часу італійський історик та економіст Карло Чіполла сформулював п’ять законів, які поділяють будь-яке суспільство на чотири групи — розумників, простаків, бандитів і дурнів. На поверхні публічного життя завжди опиняються вчинки перших трьох градацій, але реально згубним для суспільства є домінування людей, одержимих дурістю. Дурні мають звичку сидіти на головах розумників, зводячи нанівець добрі зусилля для виживання всього суспільства. 

 Ми не робимо нічого для того, щоб Україна стала багатою країною. Ми самі винні у своїй бідності.     Ми роками голосуємо за одних і тих же людей і дивуємося, чому нічого не змінюється. Ми навіть не ходимо на вибори, а якщо ходимо, то голосуємо за гречку або за принципом “свій-чужий”

До тих пір, поки ви будете вірити обіцянкам знизити тарифи, у вас буде взимку холодно в квартирі, а у політиків не буде необхідності проводити реформи. До тих пір, поки ви будете вірити обіцянкам підвищити зарплати, політики не будуть працювати над підвищенням інвестиційної привабливості.  Якщо хотіти комфорту і задоволення нагальних бажань, а не реальних змін, то не буде ніяких реформ, а Україна назавжди залишиться в напіврозібраному стані, як зараз...

  Щоб щасливо зажити в Україні, варто не давати собою керувати дурням, і не бути дурнями, коли йдеться про вибір і підтримку тих, кого називаєм владою. Сьогодні ти або "в темі", або тебе використовують "втемну".


Повернутися
23.10.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.