Анекдоти

— Розкажіть коротко, що було на батьківських зборах?
— Якщо коротко, то з вас 600 гривень.

**

— Дiдусю, скрипка, яку ти подарував мені на день народження, дійсно приносить купу грошей.

— Тобто ти вже так добре граєш?

— Ні, просто мені всi рідні та сусіди платять, щоб я не грав.

 * * *

 Урок «Основи православної культури».

Учителька:

— Пам’ятайте, діти! Ті, хто вчитиметься на «вiдмiнно», потраплять у рай. А ті, хто вчитися погано, — в пекло.

Вовочка:

— А що, закінчити школу живим не можна?

**

Мабуть, опалення тiльки тодi включать, коли аптеки виконають план iз продажу лiкiв.

**

— Семене Андрійовичу, як ви думаєте, оголошення в газетах дають результати?

— Звичайно, в понеділок вийшло наше повідомлення про те, що ми шукаємо сторожа, а вже у вівторок нас пограбували.

 * * *

 — Чому ти так хвилюєшся?

— Дружина пішла без парасольки, а на вулиці — дощ!

— Не турбуйся, вона сховається в якомусь магазині.

— От цього я й боюся!

 * * *

 Щодня, повертаючись додому, Петро читав сімейний стан дружини в «Однокласниках». «Заміжня» — значить усе добре, «розлучена» — на нього вдома чекає скандал. Але коли він прочитав, що «вдова», то зрозумів, що жiнка дізналася про коханку.

 * * *

 — Чого ти весь у бинтах?

— Зайшов у спортзал, а там якийсь качок штангу впустив.

— На тебе?

— Собі на ногу, а я засміявся.

 * * *

 У одного вченого була велика бібліотека. Якось його запитали:

— Товаришу академік, на яке найголовніше питання ви шукаєте відповідь у всіх книгах?

— Де моя заначка?

**

— Куди вирішили під час відпустки з’їздити відпочити?
— Ми з дружиною підрахували наш бюджет і вирішили, що ми не втомилися!

**

Дружина — чоловікові:

— Чому ти вчора прийшов додому о 5-й годині ранку?

— А куди ще в цьому місті можна піти о 5-й годині ранку!

 * * *

 Начальник їде у відрядження зі своєю секретаркою в одному купе. Вона на верхній полицi, він — на нижній. Вночі вона будить його:

— Я дуже замерзла, не могли б ви дістати мені ковдру?

— А давай на цю ніч прикинемося, що ми одружені?

— Давайте!

— Тоді лізь сама по цю чортову ковдру!

 * * *

 Півень закочує в курник страусяче яйце і каже:

— Не хотілося б вас критикувати, милі дами, але подивіться, як працюють інші!

 * * *

 Життя — цікава річ: одне слово, вимовлене в РАЦСі, і ти одружений. Одне слово, вимовлене вві сні, і ти розлучений.

 * * *

 Мама купила доньці косметичку «Маленька Фея». Чоловік запитує:

— А собі якусь пригледіла — «Досвiдчена відьма»?

 


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…