Анекдоти

— Розкажіть коротко, що було на батьківських зборах?
— Якщо коротко, то з вас 600 гривень.

**

— Дiдусю, скрипка, яку ти подарував мені на день народження, дійсно приносить купу грошей.

— Тобто ти вже так добре граєш?

— Ні, просто мені всi рідні та сусіди платять, щоб я не грав.

 * * *

 Урок «Основи православної культури».

Учителька:

— Пам’ятайте, діти! Ті, хто вчитиметься на «вiдмiнно», потраплять у рай. А ті, хто вчитися погано, — в пекло.

Вовочка:

— А що, закінчити школу живим не можна?

**

Мабуть, опалення тiльки тодi включать, коли аптеки виконають план iз продажу лiкiв.

**

— Семене Андрійовичу, як ви думаєте, оголошення в газетах дають результати?

— Звичайно, в понеділок вийшло наше повідомлення про те, що ми шукаємо сторожа, а вже у вівторок нас пограбували.

 * * *

 — Чому ти так хвилюєшся?

— Дружина пішла без парасольки, а на вулиці — дощ!

— Не турбуйся, вона сховається в якомусь магазині.

— От цього я й боюся!

 * * *

 Щодня, повертаючись додому, Петро читав сімейний стан дружини в «Однокласниках». «Заміжня» — значить усе добре, «розлучена» — на нього вдома чекає скандал. Але коли він прочитав, що «вдова», то зрозумів, що жiнка дізналася про коханку.

 * * *

 — Чого ти весь у бинтах?

— Зайшов у спортзал, а там якийсь качок штангу впустив.

— На тебе?

— Собі на ногу, а я засміявся.

 * * *

 У одного вченого була велика бібліотека. Якось його запитали:

— Товаришу академік, на яке найголовніше питання ви шукаєте відповідь у всіх книгах?

— Де моя заначка?

**

— Куди вирішили під час відпустки з’їздити відпочити?
— Ми з дружиною підрахували наш бюджет і вирішили, що ми не втомилися!

**

Дружина — чоловікові:

— Чому ти вчора прийшов додому о 5-й годині ранку?

— А куди ще в цьому місті можна піти о 5-й годині ранку!

 * * *

 Начальник їде у відрядження зі своєю секретаркою в одному купе. Вона на верхній полицi, він — на нижній. Вночі вона будить його:

— Я дуже замерзла, не могли б ви дістати мені ковдру?

— А давай на цю ніч прикинемося, що ми одружені?

— Давайте!

— Тоді лізь сама по цю чортову ковдру!

 * * *

 Півень закочує в курник страусяче яйце і каже:

— Не хотілося б вас критикувати, милі дами, але подивіться, як працюють інші!

 * * *

 Життя — цікава річ: одне слово, вимовлене в РАЦСі, і ти одружений. Одне слово, вимовлене вві сні, і ти розлучений.

 * * *

 Мама купила доньці косметичку «Маленька Фея». Чоловік запитує:

— А собі якусь пригледіла — «Досвiдчена відьма»?

 


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...