Анекдоти

— Розкажіть коротко, що було на батьківських зборах?
— Якщо коротко, то з вас 600 гривень.

**

— Дiдусю, скрипка, яку ти подарував мені на день народження, дійсно приносить купу грошей.

— Тобто ти вже так добре граєш?

— Ні, просто мені всi рідні та сусіди платять, щоб я не грав.

 * * *

 Урок «Основи православної культури».

Учителька:

— Пам’ятайте, діти! Ті, хто вчитиметься на «вiдмiнно», потраплять у рай. А ті, хто вчитися погано, — в пекло.

Вовочка:

— А що, закінчити школу живим не можна?

**

Мабуть, опалення тiльки тодi включать, коли аптеки виконають план iз продажу лiкiв.

**

— Семене Андрійовичу, як ви думаєте, оголошення в газетах дають результати?

— Звичайно, в понеділок вийшло наше повідомлення про те, що ми шукаємо сторожа, а вже у вівторок нас пограбували.

 * * *

 — Чому ти так хвилюєшся?

— Дружина пішла без парасольки, а на вулиці — дощ!

— Не турбуйся, вона сховається в якомусь магазині.

— От цього я й боюся!

 * * *

 Щодня, повертаючись додому, Петро читав сімейний стан дружини в «Однокласниках». «Заміжня» — значить усе добре, «розлучена» — на нього вдома чекає скандал. Але коли він прочитав, що «вдова», то зрозумів, що жiнка дізналася про коханку.

 * * *

 — Чого ти весь у бинтах?

— Зайшов у спортзал, а там якийсь качок штангу впустив.

— На тебе?

— Собі на ногу, а я засміявся.

 * * *

 У одного вченого була велика бібліотека. Якось його запитали:

— Товаришу академік, на яке найголовніше питання ви шукаєте відповідь у всіх книгах?

— Де моя заначка?

**

— Куди вирішили під час відпустки з’їздити відпочити?
— Ми з дружиною підрахували наш бюджет і вирішили, що ми не втомилися!

**

Дружина — чоловікові:

— Чому ти вчора прийшов додому о 5-й годині ранку?

— А куди ще в цьому місті можна піти о 5-й годині ранку!

 * * *

 Начальник їде у відрядження зі своєю секретаркою в одному купе. Вона на верхній полицi, він — на нижній. Вночі вона будить його:

— Я дуже замерзла, не могли б ви дістати мені ковдру?

— А давай на цю ніч прикинемося, що ми одружені?

— Давайте!

— Тоді лізь сама по цю чортову ковдру!

 * * *

 Півень закочує в курник страусяче яйце і каже:

— Не хотілося б вас критикувати, милі дами, але подивіться, як працюють інші!

 * * *

 Життя — цікава річ: одне слово, вимовлене в РАЦСі, і ти одружений. Одне слово, вимовлене вві сні, і ти розлучений.

 * * *

 Мама купила доньці косметичку «Маленька Фея». Чоловік запитує:

— А собі якусь пригледіла — «Досвiдчена відьма»?

 


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.