В Україні стрімко зростає інтерес до козівництва

Останніми роками заявляють про себе все нові великі ферми, пропагуючи здорове харчування на основі козячого молока. Особливо зріс попит на якісні сири.

  За словами голови Громадської спілки «Вівчарство та козівництво України» Мар’яна Троцького, нині у козівництво інвестують навіть люди, які раніше до сільського господарства не мали ніякого відношення. При цьому збільшується кількість ферм — племінних репродукторів.

 Їх поки що лише п’ять, але три зареєстровано цього року: ФГ «Англо-Нубійські кози», СК «Добриня», ФГ «Козиний двір». Ще є спеціалізовані фермерські господарства «Тетяна 2011» та «Золота коза», які зареєстрували по дві породи.

 І якщо раніше на слуху була тільки зааненська порода, то зараз з’явилися ще й англо-нубійська та альпійська. На сьогодні більшість племрепродукторів розрахована на внутрішній ринок. А ті, які тільки відкрилися, поки що не продають кіз іншим фермерам, а лише розширюють власні потужності.

 Проте, як зазначають експерти та власники ферм, попит на молодняк перевищує пропозицію.

 Наприклад, у ферми «Бабині кози» попит настільки великий, що вони не можуть його задовольнити.

 Є попит на великі партії поголів’я — від 50 до 1000 голів, але замовлення на триста і більше голів жоден вітчизняний племрепродуктор поки що не зможе виконати.

 Утiм вищезгадане господарство цього року відправило партію молодняка до Вірменії. А отже, Україна стає цікавою на території СНД у цьому сегменті. Але, за словами Володимира Фичака, директора ПП «Генетика і Селекція», в Україні не зареєстрована галузь козівництва.

 «Жодної нормативної бази не затверджено по бонітуванню кіз, нема стандартів по молоку, по породах, навіть племінного свідоцтва нема розробленого та затвер­дженого державою на козу чи цапа», — говорить він.

 За інформацією Аgravery, в Україні існує контрабанда тварин. Їх завозять через кордон iз Польщею або в Рені. Тому важко сказати, яким чином тварина потрапила в Україну.

 «Зважаючи на те, яких тварин імпортують в країну, не можна сказати, що галузі нема, але важливо не тільки не втратити імпортовану готову  селекцію, а й українське районоване поголів’я тварин», — зауважує власниця господарства «Камандхєну Англо-Нубійські кози» Марина Алексєєва.

 За словами заступника голови правління в ГС «Вівчарство та козівництво України» Наталії Якименко, в Україні є господарства, що мають статус племрепродуктора та ведуть племінну справу згідно з чинним положенням «Про державний реєстр суб’єктів племінної справи у тваринництві».

 Але, оскільки система пострадянського типу ведення племсправи для козівництва суттєво відрізняються від світової практики, це унеможливлює визнання народжених племінних тварин навіть від офіційно завезених iз-за кордону.

 Цього року Асоціація племінних кіз запустила облік племінних і товарних кіз України, над яким працювала два роки.

 Він потрібний, аби відтворити гарне поголів’я з того, яке має будь-яка козяча ферма. Якщо тварина з гарними показниками, то треба зберегти її потомство та професійно підбирати пару, щоб продуктивніше потомство отримати.

 Існують труднощі і з експертною суддівською оцінкою тварин. Адже бонітування — лише частина повноцінної суддівсько-експертної оцінки тварини, яка є базовою для подальшої роботи, хоч і його слід проводити щодо кожної тварини.

 За словами Наталії Якименко, Асоціація «Вівчарство та козівництво України» зараз домовилась про співпрацю із школою бонітування, що розташована в Асканії-Нова i яка буде навчати фахівців, ветеринарів та зоотехніків, від їхньої спілки.


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.