Борщ дешевий, коли без м’яса…

Чи не щодня на деякі продукти харчування (курятину, м’ясні вироби,  сири, крупи) ціни ростуть. Ще влітку експерти прогнозували осіннє подорожчання яєць, борщового набору та фруктів. З початку 2017 року курятина подорожчала майже на 30%. З осені свинина та телятина перетнули стогривневу позначку (ще влітку за кіло свинячої шинки просили 80 гривень, хорошої телятини — 90-100). Подорожчання яєць і курятини експерти пов’язують з високим попитом на українську продукцію на зовнішніх ринках. Є інша причина росту цін на м’ясо – у домашніх господарствах щороку скорочується поголів’я худоби, свиней.

 Ціни на домашню городину, яка входять до “борщового набору”,  з літа значно не виросли. Купка часнику (три-чотири головки) – 10 гривень, кілограм домашньої цибулі – 10 гривень, картопля – 6−7, морква – 10, буряк – 8, білокачанна капуста – 5, савойська – 30, червоний болгарський перець – 20 грн., помідори – 14. Свіжі печериці – 36 гривень (у супермаркетах – 38−40 гривень за кілограм).

А ось домашні яйця подорожчали. За штуку просять 3, 50 гривні.  “Державні” коштують  2,20−2,50 грн.  Півторалітрова пляшка молока – 15-20 гривень.

Ціновий стрибок – у винограду, особливо закордонного. За кілограм іспанського кишмишу розкошелитися на  40 гривень, за кіло молдовського просять 30-35 гривень, український  на 5−10 гривень дешевший. Розчарували ціни на іспанські мандарини – 60 гривень за кіло. Лимони – 45 гривень, хурма – 65, банани – 25.


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.