Борщ дешевий, коли без м’яса…

Чи не щодня на деякі продукти харчування (курятину, м’ясні вироби,  сири, крупи) ціни ростуть. Ще влітку експерти прогнозували осіннє подорожчання яєць, борщового набору та фруктів. З початку 2017 року курятина подорожчала майже на 30%. З осені свинина та телятина перетнули стогривневу позначку (ще влітку за кіло свинячої шинки просили 80 гривень, хорошої телятини — 90-100). Подорожчання яєць і курятини експерти пов’язують з високим попитом на українську продукцію на зовнішніх ринках. Є інша причина росту цін на м’ясо – у домашніх господарствах щороку скорочується поголів’я худоби, свиней.

 Ціни на домашню городину, яка входять до “борщового набору”,  з літа значно не виросли. Купка часнику (три-чотири головки) – 10 гривень, кілограм домашньої цибулі – 10 гривень, картопля – 6−7, морква – 10, буряк – 8, білокачанна капуста – 5, савойська – 30, червоний болгарський перець – 20 грн., помідори – 14. Свіжі печериці – 36 гривень (у супермаркетах – 38−40 гривень за кілограм).

А ось домашні яйця подорожчали. За штуку просять 3, 50 гривні.  “Державні” коштують  2,20−2,50 грн.  Півторалітрова пляшка молока – 15-20 гривень.

Ціновий стрибок – у винограду, особливо закордонного. За кілограм іспанського кишмишу розкошелитися на  40 гривень, за кіло молдовського просять 30-35 гривень, український  на 5−10 гривень дешевший. Розчарували ціни на іспанські мандарини – 60 гривень за кіло. Лимони – 45 гривень, хурма – 65, банани – 25.


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...