Катальповий… рекорд!

Новий унікальний рекорд зафіксували у Тернополі : нещодавно у парку Топільче завершили висадження найдовшої в Україні  катальпової алеї. Її особливістю стала кількість дерев – 169, їх висаджували протягом року. Довжина унікальної алеї – півтора кілометра.

Досягнення зафіксували досягнення у Книзі рекордів міста.

«Катальпи у парку «Топільче» висаджували упродовж року, - зазначає  міський голова Сергій Надал. – На завершення ми висадили ще 45 катальп, які разом становлять найдовшу катальпову алею України. Алея з назвою «Файне місто Тернопіль» є природоохоронною акцією, яка поєднує два напрямки: екологічний та урбаністичний»

– Це – унікальна природоохоронна акція, яка гармонійно поєднує два напрямки – екологічний та урбаністичний. Головна її мета – підсилення біорозмаїття садово-паркового мистецтва міста та зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище, – прокоментував акцію начальник управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міськради Олег Соколовський.

До слова, у Тернополі діє концепція комплексного озеленення міста, відповідно до якої у місті поступово проводиться заміна дерев. Наприклад, замінюються тополі, на пух яких багато людей мають алергію, на катальпи, червонолисті клени, тюльпанові дерева тощо.


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...