А на повстанській могилі посадили калину…

 Два дні, 13-14 жовтня, у «повстанському» лісі за селом Антонівці Шумського району тривав фестиваль-реконструкція «Луни повстанського краю». Під час фестивалю, ініційованого Тернопільською обласною державною адміністрацією, в ході історичної реконструкції кожен міг відчути себе повстанцем і пізнати тогочасний побут – пройти блок-пости і повстанські дозори, долучитися до історичних вишколів.

 Як повідомляє прес-служба ТОДА, програма фестивалю була цікавою та насиченою. Зі сцени виступали відомі українські письменники: Святослав Липовецький з книгою «Бандерівці. 200 історій з ХХ-го століття», Олег Вітвіцький з «Пригодами Алярмика», Орест Лютий з «Лагідною та суворою українізацією», патріотичні гурти й співаки: Володимир Вермінський, «Рутенія», «Тінь сонця».

Щоб всі учасники фестивалю краще відчули дух повстанського руху, щоб побачили, в яких умовах повстанцям доводилося відстоювати свою Державу, громадська організація «Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять» з міста Львів за допомогою організації «Долина» з Івано-Франківської області та хлопців, які відтворюють німецькі збройні формування з Коломиї, зі Львова, Хмельницького й Рівного, відтворили бій упівців з німцями.

«Села Стіжок, Антонівці – це унікальні місця. Тут були зосереджені найбільші потуги Української Повстанської Армії. Водночас, тут було також багато людей, котрі підтримували національно-визвольний рух. Тоді УПА воювала на два фронти: проти німецької, фашистської країни на заході та проти «червоної» Росії, Радянського Союзу на сході. І я вірю в те, що ті здобутки, котрі були тоді, виховали ціле покоління українців, які сьогодні захищають нашу державу від російського агресора на східних рубежах», – зауважив голова ТОДА Степан Барна.

Він також підкреслив, що готуючись до відзначення 75-ої річниці створення Української Повстанської Армії, було поставлено за мету відновити комплекс УПА, відбудувати криївку, конюшню, пекарню, облаштувати алею слави з меморіальними стелами.

А на території колишнього штабу воєнної округи УПА «Волинь-Південь», що у лісі за Антонівцями, висадили калинову алею пам’яті повстанців, які боролися та загинули за вільну Україну.
 
У цьому ж лісі також повністю відтворили життя і побут українських патріотів, яким доводилося вести свою боротьбу підпільно. На території штабу відновили криївку, конюшню, пекарню та школу. А імена загиблих воїнів УПА та їхніх командирів з 35 сіл Шумського району закарбували на пам’ятних стелах, біля яких, власне, висадили кущі символу України – калини.


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...