А на повстанській могилі посадили калину…

 Два дні, 13-14 жовтня, у «повстанському» лісі за селом Антонівці Шумського району тривав фестиваль-реконструкція «Луни повстанського краю». Під час фестивалю, ініційованого Тернопільською обласною державною адміністрацією, в ході історичної реконструкції кожен міг відчути себе повстанцем і пізнати тогочасний побут – пройти блок-пости і повстанські дозори, долучитися до історичних вишколів.

 Як повідомляє прес-служба ТОДА, програма фестивалю була цікавою та насиченою. Зі сцени виступали відомі українські письменники: Святослав Липовецький з книгою «Бандерівці. 200 історій з ХХ-го століття», Олег Вітвіцький з «Пригодами Алярмика», Орест Лютий з «Лагідною та суворою українізацією», патріотичні гурти й співаки: Володимир Вермінський, «Рутенія», «Тінь сонця».

Щоб всі учасники фестивалю краще відчули дух повстанського руху, щоб побачили, в яких умовах повстанцям доводилося відстоювати свою Державу, громадська організація «Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять» з міста Львів за допомогою організації «Долина» з Івано-Франківської області та хлопців, які відтворюють німецькі збройні формування з Коломиї, зі Львова, Хмельницького й Рівного, відтворили бій упівців з німцями.

«Села Стіжок, Антонівці – це унікальні місця. Тут були зосереджені найбільші потуги Української Повстанської Армії. Водночас, тут було також багато людей, котрі підтримували національно-визвольний рух. Тоді УПА воювала на два фронти: проти німецької, фашистської країни на заході та проти «червоної» Росії, Радянського Союзу на сході. І я вірю в те, що ті здобутки, котрі були тоді, виховали ціле покоління українців, які сьогодні захищають нашу державу від російського агресора на східних рубежах», – зауважив голова ТОДА Степан Барна.

Він також підкреслив, що готуючись до відзначення 75-ої річниці створення Української Повстанської Армії, було поставлено за мету відновити комплекс УПА, відбудувати криївку, конюшню, пекарню, облаштувати алею слави з меморіальними стелами.

А на території колишнього штабу воєнної округи УПА «Волинь-Південь», що у лісі за Антонівцями, висадили калинову алею пам’яті повстанців, які боролися та загинули за вільну Україну.
 
У цьому ж лісі також повністю відтворили життя і побут українських патріотів, яким доводилося вести свою боротьбу підпільно. На території штабу відновили криївку, конюшню, пекарню та школу. А імена загиблих воїнів УПА та їхніх командирів з 35 сіл Шумського району закарбували на пам’ятних стелах, біля яких, власне, висадили кущі символу України – калини.


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.