А на повстанській могилі посадили калину…

 Два дні, 13-14 жовтня, у «повстанському» лісі за селом Антонівці Шумського району тривав фестиваль-реконструкція «Луни повстанського краю». Під час фестивалю, ініційованого Тернопільською обласною державною адміністрацією, в ході історичної реконструкції кожен міг відчути себе повстанцем і пізнати тогочасний побут – пройти блок-пости і повстанські дозори, долучитися до історичних вишколів.

 Як повідомляє прес-служба ТОДА, програма фестивалю була цікавою та насиченою. Зі сцени виступали відомі українські письменники: Святослав Липовецький з книгою «Бандерівці. 200 історій з ХХ-го століття», Олег Вітвіцький з «Пригодами Алярмика», Орест Лютий з «Лагідною та суворою українізацією», патріотичні гурти й співаки: Володимир Вермінський, «Рутенія», «Тінь сонця».

Щоб всі учасники фестивалю краще відчули дух повстанського руху, щоб побачили, в яких умовах повстанцям доводилося відстоювати свою Державу, громадська організація «Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять» з міста Львів за допомогою організації «Долина» з Івано-Франківської області та хлопців, які відтворюють німецькі збройні формування з Коломиї, зі Львова, Хмельницького й Рівного, відтворили бій упівців з німцями.

«Села Стіжок, Антонівці – це унікальні місця. Тут були зосереджені найбільші потуги Української Повстанської Армії. Водночас, тут було також багато людей, котрі підтримували національно-визвольний рух. Тоді УПА воювала на два фронти: проти німецької, фашистської країни на заході та проти «червоної» Росії, Радянського Союзу на сході. І я вірю в те, що ті здобутки, котрі були тоді, виховали ціле покоління українців, які сьогодні захищають нашу державу від російського агресора на східних рубежах», – зауважив голова ТОДА Степан Барна.

Він також підкреслив, що готуючись до відзначення 75-ої річниці створення Української Повстанської Армії, було поставлено за мету відновити комплекс УПА, відбудувати криївку, конюшню, пекарню, облаштувати алею слави з меморіальними стелами.

А на території колишнього штабу воєнної округи УПА «Волинь-Південь», що у лісі за Антонівцями, висадили калинову алею пам’яті повстанців, які боролися та загинули за вільну Україну.
 
У цьому ж лісі також повністю відтворили життя і побут українських патріотів, яким доводилося вести свою боротьбу підпільно. На території штабу відновили криївку, конюшню, пекарню та школу. А імена загиблих воїнів УПА та їхніх командирів з 35 сіл Шумського району закарбували на пам’ятних стелах, біля яких, власне, висадили кущі символу України – калини.


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…