Анекдоти

Отримавши перерахунок електроенергії за три місяці, професор математики передав його як завдання своїм аспірантам.

 * * *

Чоловік — дружині:

— Чого ти плачеш? Адже я їду не на десять років, а лише на місяць.

— Знаю я тебе! Кажеш на мі­сяць, а повернешся через три дні.

 * * *

 — Любий, привіт, чим займаєшся?

— Лежу в ліжку i засинаю.

— А я сиджу в барі за твоєю спиною, дивлюся, як ти крутишся i не можеш заснути.

 * * *

 Цікаво, що варто тільки звичайній людині потрапити до лікаря, як у неї відразу знаходять iз десяток захворювань і починають лікувати. А якщо до лікаря потрапляє юнак призовного віку, він стає здоровим і придатним.

 * * *

 Чоловiк довго не був удома, приїхав, стукає у двері кісточками пальців — ніхто не відчиняє. Він стукає кулаком — все одно не відчиняють. Він ногою — без результату. Тут сусідка висовується з-за дверей і каже:

— А ти рогами постукай!

**

— Ви щасливі у своєму сімейному житті?
— Ми так міцно кохаємо одне одного, що вже тричi відкладали розлучення!

**

У книжковому магазині чоловік крутить у руках книжку «Зроби сам», потім приречено кладе на місце і звертається до продавчинi:

— Скажіть, а у вас часом не знайдеться книжка «Зроби, дружина»?

 * * *

 Материнське напуття перед весіллям:

— Донечко, хочу дати тобі добру пораду: ніколи не сперечайся з чоловіком. Відразу плач.

 * * *

 — Фімо, і де ти познайомився з такою дівчиною?

— На Дерибасівській, під ліхтарем!

— І що, ліхтар тоді не працював?

 * * *

 — Коли йде якась гарненька жінка, ти на неї так дивишся, ніби забув, що одружений!

— Навпаки. Тільки тоді я про це й згадую!

**

У хірурга.
— Сестра, що в нас сьогодні?
— Два легких випадки: автокатастрофа і виробнича травма. І один важкий — чоловік, який відмовився мити посуд.

**

Дружина запитує у чоловіка-військового:

— Чому ти зi мною одружився?

— Ти так стріляла очима, що я був змушений придушити цю вогневу точку!

 * * *

 — Рабиновичу! Ви ухилилися від сплати податків так, як у суді розповідав прокурор?

— Зовсім нi, але його схема дуже заслуговує на увагу.

 * * *

 Під час іспиту викладач запитує студента:

— Чи знаєте ви, що таке іспит?

— Це розмова двох розумних людей про предмет.

— А якщо один iз них дурень?

— Значить, другий не отримає стипендію.

 * * *

 У розпал сімейної баталії дружина кричить чоловікові:

— Краще б я вийшла заміж за самого диявола!

Чоловік спокійно зауважив:

— Шлюби між близькими родичами заборонені!


Повернутися
13.10.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.