Анекдоти

Отримавши перерахунок електроенергії за три місяці, професор математики передав його як завдання своїм аспірантам.

 * * *

Чоловік — дружині:

— Чого ти плачеш? Адже я їду не на десять років, а лише на місяць.

— Знаю я тебе! Кажеш на мі­сяць, а повернешся через три дні.

 * * *

 — Любий, привіт, чим займаєшся?

— Лежу в ліжку i засинаю.

— А я сиджу в барі за твоєю спиною, дивлюся, як ти крутишся i не можеш заснути.

 * * *

 Цікаво, що варто тільки звичайній людині потрапити до лікаря, як у неї відразу знаходять iз десяток захворювань і починають лікувати. А якщо до лікаря потрапляє юнак призовного віку, він стає здоровим і придатним.

 * * *

 Чоловiк довго не був удома, приїхав, стукає у двері кісточками пальців — ніхто не відчиняє. Він стукає кулаком — все одно не відчиняють. Він ногою — без результату. Тут сусідка висовується з-за дверей і каже:

— А ти рогами постукай!

**

— Ви щасливі у своєму сімейному житті?
— Ми так міцно кохаємо одне одного, що вже тричi відкладали розлучення!

**

У книжковому магазині чоловік крутить у руках книжку «Зроби сам», потім приречено кладе на місце і звертається до продавчинi:

— Скажіть, а у вас часом не знайдеться книжка «Зроби, дружина»?

 * * *

 Материнське напуття перед весіллям:

— Донечко, хочу дати тобі добру пораду: ніколи не сперечайся з чоловіком. Відразу плач.

 * * *

 — Фімо, і де ти познайомився з такою дівчиною?

— На Дерибасівській, під ліхтарем!

— І що, ліхтар тоді не працював?

 * * *

 — Коли йде якась гарненька жінка, ти на неї так дивишся, ніби забув, що одружений!

— Навпаки. Тільки тоді я про це й згадую!

**

У хірурга.
— Сестра, що в нас сьогодні?
— Два легких випадки: автокатастрофа і виробнича травма. І один важкий — чоловік, який відмовився мити посуд.

**

Дружина запитує у чоловіка-військового:

— Чому ти зi мною одружився?

— Ти так стріляла очима, що я був змушений придушити цю вогневу точку!

 * * *

 — Рабиновичу! Ви ухилилися від сплати податків так, як у суді розповідав прокурор?

— Зовсім нi, але його схема дуже заслуговує на увагу.

 * * *

 Під час іспиту викладач запитує студента:

— Чи знаєте ви, що таке іспит?

— Це розмова двох розумних людей про предмет.

— А якщо один iз них дурень?

— Значить, другий не отримає стипендію.

 * * *

 У розпал сімейної баталії дружина кричить чоловікові:

— Краще б я вийшла заміж за самого диявола!

Чоловік спокійно зауважив:

— Шлюби між близькими родичами заборонені!


Повернутися
13.10.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…