Анекдоти

Отримавши перерахунок електроенергії за три місяці, професор математики передав його як завдання своїм аспірантам.

 * * *

Чоловік — дружині:

— Чого ти плачеш? Адже я їду не на десять років, а лише на місяць.

— Знаю я тебе! Кажеш на мі­сяць, а повернешся через три дні.

 * * *

 — Любий, привіт, чим займаєшся?

— Лежу в ліжку i засинаю.

— А я сиджу в барі за твоєю спиною, дивлюся, як ти крутишся i не можеш заснути.

 * * *

 Цікаво, що варто тільки звичайній людині потрапити до лікаря, як у неї відразу знаходять iз десяток захворювань і починають лікувати. А якщо до лікаря потрапляє юнак призовного віку, він стає здоровим і придатним.

 * * *

 Чоловiк довго не був удома, приїхав, стукає у двері кісточками пальців — ніхто не відчиняє. Він стукає кулаком — все одно не відчиняють. Він ногою — без результату. Тут сусідка висовується з-за дверей і каже:

— А ти рогами постукай!

**

— Ви щасливі у своєму сімейному житті?
— Ми так міцно кохаємо одне одного, що вже тричi відкладали розлучення!

**

У книжковому магазині чоловік крутить у руках книжку «Зроби сам», потім приречено кладе на місце і звертається до продавчинi:

— Скажіть, а у вас часом не знайдеться книжка «Зроби, дружина»?

 * * *

 Материнське напуття перед весіллям:

— Донечко, хочу дати тобі добру пораду: ніколи не сперечайся з чоловіком. Відразу плач.

 * * *

 — Фімо, і де ти познайомився з такою дівчиною?

— На Дерибасівській, під ліхтарем!

— І що, ліхтар тоді не працював?

 * * *

 — Коли йде якась гарненька жінка, ти на неї так дивишся, ніби забув, що одружений!

— Навпаки. Тільки тоді я про це й згадую!

**

У хірурга.
— Сестра, що в нас сьогодні?
— Два легких випадки: автокатастрофа і виробнича травма. І один важкий — чоловік, який відмовився мити посуд.

**

Дружина запитує у чоловіка-військового:

— Чому ти зi мною одружився?

— Ти так стріляла очима, що я був змушений придушити цю вогневу точку!

 * * *

 — Рабиновичу! Ви ухилилися від сплати податків так, як у суді розповідав прокурор?

— Зовсім нi, але його схема дуже заслуговує на увагу.

 * * *

 Під час іспиту викладач запитує студента:

— Чи знаєте ви, що таке іспит?

— Це розмова двох розумних людей про предмет.

— А якщо один iз них дурень?

— Значить, другий не отримає стипендію.

 * * *

 У розпал сімейної баталії дружина кричить чоловікові:

— Краще б я вийшла заміж за самого диявола!

Чоловік спокійно зауважив:

— Шлюби між близькими родичами заборонені!


Повернутися
13.10.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.