Щоб здорово жити, нема чого… сидіти!

Кожен офісний працівник (крім тих, кому надзвичайно пощастило) бодай раз у житті мав «пекельний тиждень» або кілька днів, коли на роботі треба було не просто засиджуватися допізна, а мало не ночувати в кабінеті. Причому людина залишається практично прикутою до двох найважливіших для неї об’єктів у всесвіті: комп’ютера і телефона. Проект горить, терміни здачі минули ще вчора, клієнти не беруть трубку, інтернет «відрубається», комп’ютер зависає, клавіатура мало не димиться від швидкісного клацання, і саме тоді, коли найбільше поспішаєш, раз у раз виникають дрібні неприємності. У всій цій божевільні годі навіть на хвилину відірватися від стільця — не те що пообідати, навіть на туалет часу немає, терпиш до останнього, бо ж стовідсотково саме зараз, коли ти вийдеш із кабінету, пропустиш найважливіший дзвінок... А коли цейтнот минає, то ніби ніхто не прикручує ланцюгом до столу, але вставати і розминати м’язи все одно не хочеться. Поки перевіриш електронну пошту, проглянеш потрібні (по роботі) та цікаві (для себе) сайти, переробиш усе, що запланував, то незчуєшся, як і вечір настав. Нарешті ноги отримують інше навантаження — ідуть до ліфта, до машини, до під’їзду...

Лікарі кажуть, що такий спосіб життя дуже нагадує повільне самогубство. Оскільки останні дослідження довели: тривале сидіння скорочує життя офісних працівників у кілька разів, повідомляє агенція «Медлінкс». За даними дослідження Medical Coding, чоловіки, які проводять шість годин на день сидячи, на 20% більше схильні до ризику померти у молодому віці, а жінки — аж на 40%.

«Сидіння на місці не просто робить нас товстими, ледачими і слабкими, воно ще й забирає у нас роки життя», — попередили вчені.

Науковцi пояснюють, що поки людина сидить, у її організмі відбуваються некорисні процеси: електрична активність м’язів падає до нуля, спалювання калорій скорочується до однієї за хвилину, знижується вироблення ензимів, які синтезуються в клітинах і в багато разів прискорюють обмін речовин. Хребет зазнає постійного навантаження, виникає ризик різних викривлень. М’язи не тренуються, як і судини кровоносної системи. Тому люди з сидячою роботою схильні до захворювань серця удвічі більше за тих, хто змушений стояти або ходити.

Як стверджують дослідники, сучасна людина майже не замислюється над тим, як багато часу вона проводить, сидячи за столом — за комп’ютером, у розмовах по телефону. А тим часом стиль життя теперішніх гомо сапієнс став абсолютно сидячим: уперше в історії людства середній показник часу сидіння у світі досягає 9,5 години. Люди сидять довше, ніж сплять! Бо середньостатистична людина витрачає на сон близько семи годин...

Вчені попередили, що «білі комірці», які проводять більшу частину робочого часу за комп’ютером, починають відчувати проблеми зі здоров’ям уже через кілька років служби. «Якщо ви сидите більше шести годин на день, то маєте на 40% більше шансів померти через 15 років із моменту початку вашого сидячого життя», — резюмували медики.

Також фахівці розвінчали міф про те, що відвідування спортивної секції раз чи два на тиждень може компенсувати ту шкоду, якої людина зазнає під час занадто тривалого сидіння на роботі. Насправді врятувати здоров’я і продовжити роки може тільки зміна способу життя. «Аби жити довше і здоровіше, вам треба скоротити час сидіння до трьох годин на добу», — впевнені у Medical Coding.

 

ДО РЕЧІ

Аби хоч якось зменшити шкоду, яку завдає сучасним людям тривале сидіння, треба витрачати понад 30 хвилин на активні фізичні вправи, а також використовувати будь–яку можливість для того, щоб встати і прогулятися по офісу.

Також лікарі рекомендують максимально скоротити час, який мешканці великих міст проводять сидячи поза офісом без великої необхідності.


Повернутися
13.10.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…