Щоб здорово жити, нема чого… сидіти!

Кожен офісний працівник (крім тих, кому надзвичайно пощастило) бодай раз у житті мав «пекельний тиждень» або кілька днів, коли на роботі треба було не просто засиджуватися допізна, а мало не ночувати в кабінеті. Причому людина залишається практично прикутою до двох найважливіших для неї об’єктів у всесвіті: комп’ютера і телефона. Проект горить, терміни здачі минули ще вчора, клієнти не беруть трубку, інтернет «відрубається», комп’ютер зависає, клавіатура мало не димиться від швидкісного клацання, і саме тоді, коли найбільше поспішаєш, раз у раз виникають дрібні неприємності. У всій цій божевільні годі навіть на хвилину відірватися від стільця — не те що пообідати, навіть на туалет часу немає, терпиш до останнього, бо ж стовідсотково саме зараз, коли ти вийдеш із кабінету, пропустиш найважливіший дзвінок... А коли цейтнот минає, то ніби ніхто не прикручує ланцюгом до столу, але вставати і розминати м’язи все одно не хочеться. Поки перевіриш електронну пошту, проглянеш потрібні (по роботі) та цікаві (для себе) сайти, переробиш усе, що запланував, то незчуєшся, як і вечір настав. Нарешті ноги отримують інше навантаження — ідуть до ліфта, до машини, до під’їзду...

Лікарі кажуть, що такий спосіб життя дуже нагадує повільне самогубство. Оскільки останні дослідження довели: тривале сидіння скорочує життя офісних працівників у кілька разів, повідомляє агенція «Медлінкс». За даними дослідження Medical Coding, чоловіки, які проводять шість годин на день сидячи, на 20% більше схильні до ризику померти у молодому віці, а жінки — аж на 40%.

«Сидіння на місці не просто робить нас товстими, ледачими і слабкими, воно ще й забирає у нас роки життя», — попередили вчені.

Науковцi пояснюють, що поки людина сидить, у її організмі відбуваються некорисні процеси: електрична активність м’язів падає до нуля, спалювання калорій скорочується до однієї за хвилину, знижується вироблення ензимів, які синтезуються в клітинах і в багато разів прискорюють обмін речовин. Хребет зазнає постійного навантаження, виникає ризик різних викривлень. М’язи не тренуються, як і судини кровоносної системи. Тому люди з сидячою роботою схильні до захворювань серця удвічі більше за тих, хто змушений стояти або ходити.

Як стверджують дослідники, сучасна людина майже не замислюється над тим, як багато часу вона проводить, сидячи за столом — за комп’ютером, у розмовах по телефону. А тим часом стиль життя теперішніх гомо сапієнс став абсолютно сидячим: уперше в історії людства середній показник часу сидіння у світі досягає 9,5 години. Люди сидять довше, ніж сплять! Бо середньостатистична людина витрачає на сон близько семи годин...

Вчені попередили, що «білі комірці», які проводять більшу частину робочого часу за комп’ютером, починають відчувати проблеми зі здоров’ям уже через кілька років служби. «Якщо ви сидите більше шести годин на день, то маєте на 40% більше шансів померти через 15 років із моменту початку вашого сидячого життя», — резюмували медики.

Також фахівці розвінчали міф про те, що відвідування спортивної секції раз чи два на тиждень може компенсувати ту шкоду, якої людина зазнає під час занадто тривалого сидіння на роботі. Насправді врятувати здоров’я і продовжити роки може тільки зміна способу життя. «Аби жити довше і здоровіше, вам треба скоротити час сидіння до трьох годин на добу», — впевнені у Medical Coding.

 

ДО РЕЧІ

Аби хоч якось зменшити шкоду, яку завдає сучасним людям тривале сидіння, треба витрачати понад 30 хвилин на активні фізичні вправи, а також використовувати будь–яку можливість для того, щоб встати і прогулятися по офісу.

Також лікарі рекомендують максимально скоротити час, який мешканці великих міст проводять сидячи поза офісом без великої необхідності.


Повернутися
13.10.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.