Хай буде гречка!

На кінець вересня, за повідомленням прес-служби Мін­агрополітики, зібрано 40,3 млн. тонн зернових i зернобобових культур iз 72 відсотків площ від прогнозованих 14,6 млн. гектарів.

 Середня врожайність на цей період — 38,4 центнера з гектара.

 У розрізі культур показники наступні:

гречки зібрали 151 тис. тонн зі 133 тис. гектарів (73%) при врожайності 11,3 центнера з гектара; проса — 70 тис. тонн iз 48 тис. гектарів (85%) при врожайності 14,5 центнера з гектара; кукурудзи — 2,4 млн. тонн iз 591 тис. гектарів (13%) при врожайності 40,9 центнера з гектара.

 Крім того, триває збирання соняшнику, якого намолочено 6,8 млн. тонн iз 3,6 млн. гектарiв (61%) при врожайності 18,7 центнера з гектара.

 Сої зібрано 1,4 млн. тонн iз 801 тис. гектарiв (40%) при врожайності 17,2 центнера з гектара, цукрових буряків — 2,6 млн. тонн iз 62 тис. гектарiв (19%) при врожайності 425 центнерів iз гектара.

 Разом зі збиранням урожаю проводять підготовку ґрунту під посів озимих культур. На даний час підготовлено 7,5 млн. гектарів, або 93 відсотка від прогнозованих площ.

 Посів озимих культур на зерно під урожай 2018 року при прогнозі 7,2 млн. гектарів проведено на площі 3,5 мільйона. Це майже половина від запланованого. Житом при прогнозі 161 тис. гектарів уже засіяно 96 тисяч, або 60 відсотків від прогнозу.

 Ячменю при прогнозі 926 тис. гектарів посіяно 114 тисяч, або 12 відсотків. Посів озимого ріпаку, як і очікувалося, завершено на площі 795 тис. гектарів. Це 102 відсотки від прогнозованих 777 тисяч.


Повернутися
13.10.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...