Хай буде гречка!

На кінець вересня, за повідомленням прес-служби Мін­агрополітики, зібрано 40,3 млн. тонн зернових i зернобобових культур iз 72 відсотків площ від прогнозованих 14,6 млн. гектарів.

 Середня врожайність на цей період — 38,4 центнера з гектара.

 У розрізі культур показники наступні:

гречки зібрали 151 тис. тонн зі 133 тис. гектарів (73%) при врожайності 11,3 центнера з гектара; проса — 70 тис. тонн iз 48 тис. гектарів (85%) при врожайності 14,5 центнера з гектара; кукурудзи — 2,4 млн. тонн iз 591 тис. гектарів (13%) при врожайності 40,9 центнера з гектара.

 Крім того, триває збирання соняшнику, якого намолочено 6,8 млн. тонн iз 3,6 млн. гектарiв (61%) при врожайності 18,7 центнера з гектара.

 Сої зібрано 1,4 млн. тонн iз 801 тис. гектарiв (40%) при врожайності 17,2 центнера з гектара, цукрових буряків — 2,6 млн. тонн iз 62 тис. гектарiв (19%) при врожайності 425 центнерів iз гектара.

 Разом зі збиранням урожаю проводять підготовку ґрунту під посів озимих культур. На даний час підготовлено 7,5 млн. гектарів, або 93 відсотка від прогнозованих площ.

 Посів озимих культур на зерно під урожай 2018 року при прогнозі 7,2 млн. гектарів проведено на площі 3,5 мільйона. Це майже половина від запланованого. Житом при прогнозі 161 тис. гектарів уже засіяно 96 тисяч, або 60 відсотків від прогнозу.

 Ячменю при прогнозі 926 тис. гектарів посіяно 114 тисяч, або 12 відсотків. Посів озимого ріпаку, як і очікувалося, завершено на площі 795 тис. гектарів. Це 102 відсотки від прогнозованих 777 тисяч.


Повернутися
13.10.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.