Що за «звір» цей підступний кір?

Лікарі застерігають: кір небезпечний своїми ускладненнями. Якщо цього «звіра» вчасно не вгамувати, хвороба може спровокувати ларингіт, пневмонію, енцефаліт і навіть часткову втрату слуху та сліпоту. «Кір є однією з основних причин дитячої смертності у світі. Один із тисячі хворих на цю недугу помирає, в одного з тисячі розвивається коровий енцефаліт. До слова, в Україні було зареєстровано випадки посткорового енцефаліту, які, якщо і закінчуються одужанням, то неповноцінним...

Імунітет до кору передається дитині з грудним молоком. Однак ефект від такого захисту тимчасовий, кажуть лікарі, тож після того, як малюку виповниться рік, йому обов’язково роблять щеплення від цієї недуги. Раніше — не можна, інакше антитіла з материнського молока «зв’яжуть» вакцину і перешкодять дії імунітету. Вакцинація забезпечує спротив хворобі в 95 відсотках випадків. Лише у п’яти відсотків вакцинованих він не формується, саме тому дитину в шість років щеплюють повторно. Нині для цього застосовують вакцину КПК, яка одночасно захищає від кору, паротиту, краснухи. Якщо ви не маєте імунітету до кору (не робили щеплення, не перехворіли свого часу), то в разі епідемії медики рекомендують екстрену вакцинацію імуноглобуліном. Але до неї вдаються, якщо від моменту контакту з хворим минуло не більш як 72 години.

«Специфічного лікування кору, на жаль, немає.  Проводиться лише симптоматичне лікування: краплі в ніс та очі, жарознижувальні засоби, засоби від кашлю. Вживання вітаміну А знижує тяжкість хвороби і ризик розвитку ускладнень. Особливо щодо очей».

Кір — хвороба циклічна. Його спалахи виникають кожні 5–6 років. Чому ж щеплені діти все–таки хворіють на кір? Надія Унич підтверджує: такі випадки трапляються, якщо від моменту ревакцинації минає більше п’яти років. Тоді послаблюється титр захисних антитіл в організмі. Однак перебіг кору в таких випадках легкий, рідше — середньо тяжкий, але не тяжкий, наголошує педіатр.

Кір — гостре інфекційне захворювання вірусної природи. Хворий на кір є заразним протягом останніх 48 годин інкубаційного (прихованого) періоду, увесь катаральний період (ураження верхніх дихальних шляхів — нежить, кашель тощо) і 4–5 днів від моменту появи висипу. Індекс «заразності» кору — до 95%, тобто практично всі контактні особи, які не хворіли кором та не були щеплені, можуть захворіти. Поширення вірусу — повітряно–крапельне, тож він швидко розноситься коридорами, кімнатами, поверхами будівель.

 МАЙТЕ НА УВАЗІ

Розпізнати кір допоможуть такі ознаки: різке підвищення температури тіла (до 38–40 градусів), нежить, кашель, кон’юнктивіт (запалення слизової оболонки очей), почервоніння слизової оболонки рота, осиплість голосу, світлобоязнь очей. Висип виникає на тлі подальшого підвищення температури і для нього характерна етапність — спочатку червоні плями вкривають обличчя, далі з’являються на шкірі за вухами, потім та тулубі, насамкінець — на кінцівках.


Повернутися
13.10.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...