Канікули зі смаком чорниці: як українські студенти влітку підробляли у Німеччині

Коли в Україні починають копати картоплю, у Німеччині закінчується «чорничний сезон».

 Саме чорниця — одна з найпопулярніших тутешніх ягід. У німецьких містечках та селах можна зустріти цілі плантації цього корисного кисло-солодкого кущового плоду. У сезон німці активно купують червоно-фіолетову ягоду на десерт або для варення на зиму.

 А ось молодшому поколінню українців чорниця відома насамперед літніми заробітками, адже для збору «блаубірен» (чорниця з німецької) місцеві фермери вже не перший рік запрошують українських студентів.

 Вчи німецьку і готуй документи

Залученню студентства України до ягідних заробітків сприяє програма німецького бюро з працевлаштування ZAV. Вона дозволяє іноземцям, котрі навчаються у вишах, офіційно працювати на території Німеччини під час канікул. Для тих, хто добре володіє німецькою, існує можливість працевлаштування у сфері обслуговування. Всіх інших чекає сільське господарство, де без роботи ніхто не залишиться.

 Найчастіше студенти потрапляють на ягідні ферми, котрі спеціалізуються на вирощуванні та реалізації чорниці. Щоправда, шлях до літнього підробітку в серці Європи не такий простий, як може видатися на перший погляд. Аби розібратися з необхідним пакетом документів, переважна більшість студентів звертається до платних послуг посередників, котрі й допомагають крок за кроком долати бюрократичні перепони.

 Цьогоріч завдяки безвізовому режиму вимушена потреба витрачати левову частку сил та коштів на отримання візи відпала.Загалом, як зізнаються молоді заробітчани, витрати на поїздку, що включають послуги агента, квитки, страховку, гроші з собою тощо, сягають близько восьми тисяч гривень. «Але, якщо добре працюватимеш, ці гроші відробиш за тиждень-два, — зізнається студент Чернігівського технологічного університету Дмитро Казанник із Крисок, Коропського району, котрий цього літа збирав чорницю неподалік Лахендорфа. — Ягоду треба обривати якісно і швидко, щоб у кошиках не було зеленої чи м’якої, виконувати годинну норму виробітку, тоді й заробиш. А якщо будеш лінькуватим чи недостатньо старанним, можуть оштрафувати або навіть звільнити. Нім ці не терплять халтури та недбалості, тим більше в роботі...»

Міжнародний табір праці

Працювати на ягодах влітку їде не тільки українська молодь, а також чимало поляків. Найчастіше саме їм місцеві фермери доручають наглядати за власним господарством.Проте багато польської молоді збирає ягоду пліч-о-пліч з українцями. У селищі Айклінген, на плантаціях фермера Арне Деке цього літа працювали більше трьох десятків польських і  десятеро українських студентів.

 Серед останніх пощастило бути і сестрам Марині та Тетяні Сивоконь із села Кудлаївка  Новгород-Сіверського району.

 — Під час роботи і після неї ми постійно спілкувалися з поляками, — розповідають дівчата. — Мови у нас подібні, тому ми добре один одного розуміли, вчили польських друзів української, а від них переймали польську. Слова в них дуже цікаві. От наприклад, чорниця по-польськи «бурувка», а кущ «кшак»... А вислів «файна бурувка», котрий постійно повторювали наші нові друзі у жартах і розмовах, став чи не найвживанішим...

 Для поляків, як і для українців, зароблене в Німеччині вдома становить кругленьку суму. Чого не скажеш про німецьку молодь, яка, на подив українських студентів, зовсім не підпрацьовує на подібних роботах. Для молодого німця працювати на ягоді не лише не вигідно, а й не престижно, навіть соромно, бо ця робота тут давно є прерогативою іноземних заробітчан.

Побут і дозвілля

Багато з тих, кому пощастило побувати на роботі в Німеччині за студентською програмою, схвально відгукуються про власний побут на чужині. Як правило, студентів селять у гуртожитки, що розташовані у дворі фермера або неподалік плантації. У подібних будовах є всі умови для нормальної життєдіяльності. За словами молодих заробітчан, такі «бараки» кращі, ніж вітчизняні студентські гуртожитки. Оплату за проживання фермери вираховують із зароблених грошей.

 З харчуванням теж не виникає проблем, бо в кожному німецькому селі є магазин або навіть  супермаркет. Продуктів на полицях вистачає на будь-який смак, однак звичних для нас гречки, згущеного молока чи пельменів там не знайдеш.

 Робочий день на ягодах триває близько десяти годин. Вставати треба рано, щоб о сьомій, восьмій вже виїхати з гуртожитку. На поле молодих заробітчан, як правило, доставляє автобус, спеціально найнятий фермером. Не встигнеш на нього — доведеться змарнувати цілісінький день у гуртожитку, працювати тебе вже ніхто не пустить, навіть якщо й дійдеш пішки. Та, незважаючи на щільний робочий графік, студенти традиційно не забували про відпочинок.

 — Ввечері після роботи можна було подивитися телевізор або просто поспілкуватися, — згадують молоді заробітчани з Чернігівщини. — Та ми не були б українськими студентами, якби так гаяли свій вільний час. Для нас цікавими стали прогулянки по селу, де ми жили, поїздки в навколишні населені пункти, відпочинок на місцевому озері, що чарувало чистотою та прозорістю води. Завдяки подібному дозвіллю щастило не лише відкривати для себе німецьку глибинку, де ніколи не буває багна та калюж(!), а й знайомитися з добрими та щирими людьми.

 Ніколи не забудемо дідуся, котрий дозволив усім студентам, що приїхали на заробітки в Айклінген, приходити до свого двору «на вай-фай». Справа в тім, що в гуртожитку, де нас поселили, не було доступу до інтернету, а іншого варіанта зв’язатися з рідними і повідомити, що все гаразд,ми не мали, адже роумінг у Німеччині шалено дорогий, — близько 50 гривень хвилина. На одній з прогулянок селом вирішили спробувати «зловити» інтернет-хвилі біля будинків, а може, й пощастить...

 На диво, один із літніх жителів одразу зрозумів, що нам потрібно і запросив до свого двору, де для студентів облаштував лавку та столик. Відтоді ніколи не відключав модем і завжди був радий нас бачити. А ми, у свою чергу, не залишились у боргу і в кінці сезону пригостили добродія ягодами.

 Усе приємне, як відомо, швидко закінчується. А саме до приємного українські студенти зараховують і літню роботу в Німеччині.

 Незважаючи на залізну дисципліну та вимогливість, яскравими спогадами лишилися в пам’яті півтора місяця, проведені в серці Європи. Півтора місяці зі смаком чорниці..

http://www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
13.10.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.