ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №130

Відкриття так званих стовбурових клітин свого часу спричинило цілу революцію у медицині. Що нам варто знати про них? Те, що вони можуть ділитися і відновлювати себе протягом тривалого часу, є неспеціалізованим та можуть перетворюватися в спеціалізовані типи клітин. Говорячи простіше, якщо ці стовбурові клітини не чіпати, то вони можуть існувати, змінюючи одне покоління таким самим іншим поколінням, і при цьому абсолютно не змінюючись. Це може тривати і тривати. Але якщо їх помістити в середовище уже сформованих, диференційованих клітин, вони стануть такі ж, як і ті, що їх оточують…  Стовбурові клітини мають чудову можливість розвиватися в різні типи клітин організму. До чого це, запитаєте, я веду? До того, що саме це узагальнене знання варто спроектувати на наших із вами земляків. Це вони, непізнані, недиференційовані, невідомі один одному, проживають бік о бік покоління за поколінням, думаючи при цьому - що ж можу зробити я, маленька, непомітна, невизначена клітинка, допоки сильний стрес чи раптова хвороба усього організму не відкриє у них «другого дихання»… Нещодавно прочитав історію про те, як у Польщі нашого земляка, якого зловили на графіті-хуліганстві, прикували ланцюгом до колеса розмальованого ним трамвая і змусили його відмивати свій «шедевр»… Зайве й запитувати, чи виникне у нього ще бажання несанкціоновано «поекспериментувати» із балончиком із фарбою… Якщо стовбурові клітини помістити в середовище уже сформованих, диференційованих клітин, вони стануть такі ж, як і ті, що їх оточують…

Наша Батьківщина хворіє уже не перший рік. І те, що ми називаємо народженням нового, громадянського суспільства, мовою медицини можна було б охарактеризувати як переродження «ніяких» стовбурових клітин на ті, що наразі найпотрібніші  організму, аби видужати і далі повноцінно  функціонувати. Їм потрібно банально мало: щоб довкола був «приклад». Щоб ми самі стали такими, якими хочемо бачити усіх інших…


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Цими днями ми з вами вітатимемо одні одних словами «Христос Воскрес!-Воістину Воскрес!».

Якщо на мить зупинитися у круговерті щоденного життя і задуматися над цими словами – усе, що ми знаємо і що відбувається всередині та довкола нас, набуде іншого вигляду. Там, де було сум’яття – настане мир, а де були брехня і кривда – запанує правда і справедливість. Там, де була смерть, здавалося б, кінець усього, – буде життя…

Скільки ми вже пережили неможливого, котре стало можливим для тих, хто твердо тримався віри. Великдень – це осердя нашої віри, підґрунтя нашої надії та зростання нашої любові.  

 Великдень завжди об’єднує всіх українців світу в єдину велику родину. Ми святимо паски, збираємося сім’ями, молимося за тих, хто зустрічає Великдень у окопах і бліндажах. Хай  їхні ангели-охоронці будуть з ними.   Подякуємо Господові і попросимо у Нього сили, віри і стійкості для кожного з нас. 

Вірю, що Бог завжди з тими, хто захищає Добро, хто захищає рідну землю. Тому знаю – Україна обов’язково переможе. З Божою допомогою!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!