Анекдоти

— Слухай, сусіде, мені сказали, що ти до моєї дружини ходиш? Мені це не подобається!
— Ви там iз дружиною розберіться, їй подобається, тобі не подобається.

 

* * *

 

Чоловiк приходить в аптеку i запитує:

— У вас є йодистий калій?

— Ні, тільки ціаністий

— А яка різниця?

— Всього 2 копійки.

 

* * *

 

Чиновник, який збив на своєму авто двох людей на пішохідному

переході, запитує суддю:

— Які наслідки тепер будуть?

Суддя:

— Тому, хто пробив головою лобове скло, дамо років п’ять за напад. А ось тому, хто відлетів у кущі, мабуть, додамо ще років зо три за спробу втекти з місця події.

 

* * *

 

Слухай, Ізю, як ти можеш терпіти свою дружину? Вона ж у тебе чіпляється до кожної дрібниці! У неї коли-небудь буває гарний настрій?

— Та не дай Боже! Коли в неї гарний настрій, вона ще й співає!

 

* * *

 

— Пощастило тобі, Розочко, з чоловіком! Солідний увесь такий, мовчазний.

— Четвертий раз одружений. Все вже встиг сказати попереднім дружинам!

**

Генерал iз перевіркою на плацу раптом бачить недопалок. Грізно запитує:
— Чий?
— Нічий, товаришу генерал, можете курити!

**

Вовочка стукає у двері сусіда:

— Дядько Мишко, а вас не дратує те, що я щодня граю на фортепіано?

— Ще й як дратує!

— Тоді я вас прошу негайно поскаржитися моїй мамі!

 

* * *

 

Клієнт входить у кондитерську.

— Мені потрібен торт до дня народження дружини.

— Скільки свічок?

— 25, як завжди.

 

* * *

 

— Я хотіла свого сенбернара так видресирувати, щоб він гавкав, коли захоче їсти. Сотні разів показувала йому, як це треба робити.

— Ну і як? Гавкає він тепер, коли голодний?

— Ні. До того ж він тепер нічого не їсть, поки я не почну гавкати.

 


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…