Анекдоти

— Слухай, сусіде, мені сказали, що ти до моєї дружини ходиш? Мені це не подобається!
— Ви там iз дружиною розберіться, їй подобається, тобі не подобається.

 

* * *

 

Чоловiк приходить в аптеку i запитує:

— У вас є йодистий калій?

— Ні, тільки ціаністий

— А яка різниця?

— Всього 2 копійки.

 

* * *

 

Чиновник, який збив на своєму авто двох людей на пішохідному

переході, запитує суддю:

— Які наслідки тепер будуть?

Суддя:

— Тому, хто пробив головою лобове скло, дамо років п’ять за напад. А ось тому, хто відлетів у кущі, мабуть, додамо ще років зо три за спробу втекти з місця події.

 

* * *

 

Слухай, Ізю, як ти можеш терпіти свою дружину? Вона ж у тебе чіпляється до кожної дрібниці! У неї коли-небудь буває гарний настрій?

— Та не дай Боже! Коли в неї гарний настрій, вона ще й співає!

 

* * *

 

— Пощастило тобі, Розочко, з чоловіком! Солідний увесь такий, мовчазний.

— Четвертий раз одружений. Все вже встиг сказати попереднім дружинам!

**

Генерал iз перевіркою на плацу раптом бачить недопалок. Грізно запитує:
— Чий?
— Нічий, товаришу генерал, можете курити!

**

Вовочка стукає у двері сусіда:

— Дядько Мишко, а вас не дратує те, що я щодня граю на фортепіано?

— Ще й як дратує!

— Тоді я вас прошу негайно поскаржитися моїй мамі!

 

* * *

 

Клієнт входить у кондитерську.

— Мені потрібен торт до дня народження дружини.

— Скільки свічок?

— 25, як завжди.

 

* * *

 

— Я хотіла свого сенбернара так видресирувати, щоб він гавкав, коли захоче їсти. Сотні разів показувала йому, як це треба робити.

— Ну і як? Гавкає він тепер, коли голодний?

— Ні. До того ж він тепер нічого не їсть, поки я не почну гавкати.

 


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.