Щоби від горіха-не клопоти, а втіхи…

Усі полюбляють горіхи, але не у всіх є можливість завести їх на власній ділянці. Це дерево до З0 м заввишки, може мати стовбур діаметром до 2 м і живе до 400 років.  Де ж знайти йому місце на невеличкій присадибній ділянці?

Якщо ви надумали посадити в своєму саду грецький горіх, то розміщуйте його так, щоб високе і розкидисте дерево не завадило згодом іншим рослинам і будівлям, радить https://agronomist.in.ua.  Не слід висаджувати горіх біля різних будов, оскільки його потужне коріння, розростаючись, може пошкодити фундамент. Недалеко від саджанців горіха можна висадити лише ягідні чагарники. Вони можуть давати повноцінний урожай 6-9 років, а коли виросте велике дерево горіха, чагарники можна буде видалити.

Головний спосіб розмноження горіха – насінням. На посів потрібно відбирати масивні, чудово виконані плоди, з тонкою шкарлупою і смачним ядром. Їх очищають від зеленої оболонки, розкладають в один шар, просушують спочатку на сонці, а після цього в тіні, на протязі. Не можна сушити призначені для посадки плоди біля батарей та інших опалювальних пристроїв.

Плоди, які ви збираєтеся висадити восени, можна не сушити. Потрібно висівати їх відразу на постійне місце, оскільки сіянці формуються глибоко, особливо центральний стрижневий корінь, а його небажано травмувати при пересадці. Ямку для посіву слід копати глибиною і в діаметрі до одного метра. Викинутий з неї ґрунт потрібно змішати з гноєм, перегноєм. Такі глибокі ями роблять для того, щоб створити дереву запас поживних речовин. А при посіві необхідно закладати насіннєві плоди в ямки або канавки глибиною 15:20 сантиметрів.

На дно посадкової ямки або канавки плоди неодмінно укладають швом у вертикальній площині (швом вгору). Ні в якому разі вістрям вгору! Із-за неправильно покладеного горіха виросте дерево, у якого плодоношення наступить на три роки пізніше, ніж у висадженого швом вгору.

У посадкову яму укладають по 3-4 плоди квадратом або трикутником, зі сторонами 20-25 сантиметрів. З вирощених саджанців беруть найміцніші.

Якщо вирощують саджанці, то на постійне місце їх краще пересаджувати навесні у дворічному віці. Викопувати їх обережно, щоб не ушкодити бічні корені. Вертикальний корінь, який може досягати довжини більше метра, треба перерубати, зрізати гострим ножем або секатором на глибині 40 сантиметрів, а рани замазати глиною.

При посадці саджанці встановлюють на ущільнену землю так, щоб коренева шийка була на 3-4 сантиметри вище рівня ґрунту. Коріння ретельно розправляють, надаючи їм положення, яке вони займали до витягу із землі. Глибоко не правильно думка, що при пересадці саджанці горіха, потрібно під центр його кореневої системи класти плоский камінь. Він ніби сприяє наростанню могутніх коренів. Після засипки в яму ґрунт ущільнюють, поливають, роблять поглиблення і мульчують. Відразу ж після посадки з саджанців видаляють зайві гілки.

Доволі часто за останні роки спостерігається обмерзання гілок горіха від сильних морозів. Тому обрізання замерзлих гілок в перший рік росту не слід робити, буде краще обрізати зайві гілки весною наступного року.

Вдруге обрізку гілок горіха можна провести влітку, в липні або серпні, коли спостерігається спад сокоруху, а також чудово видно пригноблені і засохлі гілки, які не помітили навесні. Бажано обрізати вранці або надвечір, а також у хмарну погоду. Всі рани при вирізці гілок зачищають гострим ножем і неодмінно замазують садовим варом.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.