Щоби від горіха-не клопоти, а втіхи…

Усі полюбляють горіхи, але не у всіх є можливість завести їх на власній ділянці. Це дерево до З0 м заввишки, може мати стовбур діаметром до 2 м і живе до 400 років.  Де ж знайти йому місце на невеличкій присадибній ділянці?

Якщо ви надумали посадити в своєму саду грецький горіх, то розміщуйте його так, щоб високе і розкидисте дерево не завадило згодом іншим рослинам і будівлям, радить https://agronomist.in.ua.  Не слід висаджувати горіх біля різних будов, оскільки його потужне коріння, розростаючись, може пошкодити фундамент. Недалеко від саджанців горіха можна висадити лише ягідні чагарники. Вони можуть давати повноцінний урожай 6-9 років, а коли виросте велике дерево горіха, чагарники можна буде видалити.

Головний спосіб розмноження горіха – насінням. На посів потрібно відбирати масивні, чудово виконані плоди, з тонкою шкарлупою і смачним ядром. Їх очищають від зеленої оболонки, розкладають в один шар, просушують спочатку на сонці, а після цього в тіні, на протязі. Не можна сушити призначені для посадки плоди біля батарей та інших опалювальних пристроїв.

Плоди, які ви збираєтеся висадити восени, можна не сушити. Потрібно висівати їх відразу на постійне місце, оскільки сіянці формуються глибоко, особливо центральний стрижневий корінь, а його небажано травмувати при пересадці. Ямку для посіву слід копати глибиною і в діаметрі до одного метра. Викинутий з неї ґрунт потрібно змішати з гноєм, перегноєм. Такі глибокі ями роблять для того, щоб створити дереву запас поживних речовин. А при посіві необхідно закладати насіннєві плоди в ямки або канавки глибиною 15:20 сантиметрів.

На дно посадкової ямки або канавки плоди неодмінно укладають швом у вертикальній площині (швом вгору). Ні в якому разі вістрям вгору! Із-за неправильно покладеного горіха виросте дерево, у якого плодоношення наступить на три роки пізніше, ніж у висадженого швом вгору.

У посадкову яму укладають по 3-4 плоди квадратом або трикутником, зі сторонами 20-25 сантиметрів. З вирощених саджанців беруть найміцніші.

Якщо вирощують саджанці, то на постійне місце їх краще пересаджувати навесні у дворічному віці. Викопувати їх обережно, щоб не ушкодити бічні корені. Вертикальний корінь, який може досягати довжини більше метра, треба перерубати, зрізати гострим ножем або секатором на глибині 40 сантиметрів, а рани замазати глиною.

При посадці саджанці встановлюють на ущільнену землю так, щоб коренева шийка була на 3-4 сантиметри вище рівня ґрунту. Коріння ретельно розправляють, надаючи їм положення, яке вони займали до витягу із землі. Глибоко не правильно думка, що при пересадці саджанці горіха, потрібно під центр його кореневої системи класти плоский камінь. Він ніби сприяє наростанню могутніх коренів. Після засипки в яму ґрунт ущільнюють, поливають, роблять поглиблення і мульчують. Відразу ж після посадки з саджанців видаляють зайві гілки.

Доволі часто за останні роки спостерігається обмерзання гілок горіха від сильних морозів. Тому обрізання замерзлих гілок в перший рік росту не слід робити, буде краще обрізати зайві гілки весною наступного року.

Вдруге обрізку гілок горіха можна провести влітку, в липні або серпні, коли спостерігається спад сокоруху, а також чудово видно пригноблені і засохлі гілки, які не помітили навесні. Бажано обрізати вранці або надвечір, а також у хмарну погоду. Всі рани при вирізці гілок зачищають гострим ножем і неодмінно замазують садовим варом.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.