Додайте гостроти!

Як вирощувати гострий перець на городі, гадаємо, усім відомо. А ми поділимося певною інформацією для тих, хто хоче мати його під рукою цілий рік, зриваючи стручки з горщика на підвіконні.

Виростити кімнатний перець не складно – було б, досить світле місце, та легке провітрювання. У теплу пору року горщик можна виставити на балкон або навіть винести в сад, забираючи назад в приміщення на час нічного похолодання.

Цвісти декоративний перець починає зазвичай в травні і продовжує робити це все літо. Особливо ефектно він виглядає у серпні, коли на гілках висять плоди, пофарбовані в залежності від ступеня зрілості, одночасно і квіти, продовжують розкриватися до пізньої осені.

Догляд за декоративним перцем потрібний невеликий. Насіння висівають в самому кінці зими або в першій половині березня. Горщики краще накрити прозорою плівкою або склом. Як і всі перці, він важко переносить пересадку. Тому краще використовувати торфоперегнійні горщики або торф’яні таблетки, які після появи сходів поміщають в тепле і світле місце. Зазвичай це відбувається не пізніше, ніж через три тижні, але в окремих випадках може затягнутися і на місяць.

Як і городні сорти перцю, кімнатні теж вимогливі до умов вирощування. По-перше, доведеться забезпечити їм певний температурний режим: вдень – 22, вночі 17 градусів. Перегрів – погано, а переохолодження – ще гірше. Тому, коли вже ночі стануть холодними, доведеться горщики переставляти з підвіконня. По-друге, біля горщиків завжди мусить стояти широка посудина з водою, бо сухість повітря дуже негативно позначається на рослинах. Ну, і поливати, звичайно, треба так, щоб земляна грудка не пересихала, причому – тільки теплою водою, бо корінці втратять здатніть всотувати поживні речовини з ґрунту. Спушувати ґрунт в горщику теж обов’язково, але мілко – на сантиметр. По-третє, доведеться взимку додатково освітлювати кущики, аби родили. Тривалість дня для кімнатного перцю мусить бути 12-14 годин.

Найпоширеніші і популярні сорти – це «Алладін», «Кармен», «Курйоз», «Вогник», «Острів скарбів», «Пупсик», «Наречена», «Сузір'я і багато інших. Серед них є як солодкі сорти, так і гострі. До речі, всі плоди можна і потрібно вживати в їжу, вони дуже корисні. Цвіте і радує урожаєм перець при правильному догляді зазвичай кілька років поспіль. 

На сьогодні вибір кімнатних сортів перцю є. Найкраще, звичайно, обрати кущові сорти: компактні, ошатні, вони стануть ще й постійною прикрасою вашого підвіконня, розмалюють його різними барвами плодів.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

У психологів існує термін: «провина тих, хто вижив». Існують, вочевидь, і цілі трактати про те, як її позбутися. Але хто б написав ще бодай кілька речень про те, як нам, нинішнім, її… набути?

 Покоління тих, хто нині живе в Україні — покоління, що втратило провину.  Провину, котра живе десь поміж пам’яттю та історією. «Нам про Крути не забути», — завчено повторюємо ми і… забуваємо, тільки-но минає 29 січня.  «Не забудемо подвиг Небесної Сотні», - зі сльозами на очах повторюємо ми 20 лютого. Двадцять першого у нас уже інші клопоти… Ми не хочемо знати про те, якими були ці хлопці (і ті, що гинули за Україну сотню років тому, і ті, що гинуть сьогодні). Боїмося знати про них більше, ніж було потрібно для уроку історії чи ніж почули у випуску новин (у яку мізерну кількість слів можна вмістити неохопне людське життя?!): боїмося, що їх обличчя назавжди вріжуться нам у серце, і вріжуться так, що роздиратимуть зсередини…

Підручники нас учили, що з історії, хоч якої болісної, не можна вирвати ані сторінки, що вона пам’ятає все і всіх. Життя нам показало, що історія пам’ятає таки не все, і що історії людей перетворюються на порядкові номери, а самі вони — на купу кісток у нас під ногами. Інколи-буквально. «Панове, всі ми ходим по мерцях, як по мостах», —  співав колись популярний рок-гурт.

 Днями стало відомо, що у Чорткові врешті за довгі роки пошуків вдалось віднайти місце вічного спочинку понад півсотні українських патріотів, розстріляних німецькими окупантами. Це місце було буквально за триста метрів від автодороги, котрою щодня проїжджали сотні машин… За часів радянського окупанта про   злочин окупанта німецького воліли не згадувати: розстріляли «не тих» героїв. Не червоних партизан, а членів  ОУН, тому й про те, щоб відшукати місце їх захоронення, навіть не йшлося. Цим уже за незалежної України зайнялися небайдужі ентузіасти. Серед знайдених артефактів, крім великої кількості німецьких патронів, —  особисті речі розстріляних, натільні медальйони,  молитовник … Чи встигли вони перед смертю помолитися, востаннє  поцілувати образ на медальйоні?.. 

 Надалі, кажуть місцеві краєзнавці, буде довга експертиза, яка включатиме ексгумацію кісток задля встановлення і підтвердження кожної особи із розстріляного списку. Бо все-таки важлива історія кожного. Навіть якщо це не буквально твоя історія. Якщо вам, звичайно, здається, що історії бувають не своїми.

І знаєте, чому я хочу, щоб нам усім боліла пам'ять? Бо біль пам’яті – це біль досвіду. А досвід  допоможе нам зробити так, щоб це більше ніколи не повторювалося.