Замість валер’янки- домашня тваринка

Котики і собачки, яких так люблять самотні пенсіонери, насправді не тільки розважають своїх господарів, а й підтримують їхнє здоров’я. У психології та медицині є навіть такий корекційний напрям — «анімалотерапія» — лікування за участю тварин. Як повідомляє «Медпортал», на сьогодні науково доведено, що тварини здатні здійснювати на людину дуже сприятливий вплив — як психологічний, так і фізіологічний.

Учені помітили, що в будинку, де є домашні улюбленці, діти виростають здоровішими, більш відповідальними й товариськими, ніж ті, в кого вдома тварин немає. Пояснень цьому є кілька.

По–перше, завжди добре, коли з тобою поруч є жива істота, яка тебе любить просто за те, що ти є. По–друге, тваринам під силу реагувати на наші емоції, вони можуть заспокоювати, відвертати увагу від поганих емоцій та навіть фізичного болю. Крім того, тварини здатні «лікувати» своїм теплом, вовною, енергетикою. Тому самотнім і хворим людям завести звірятко радять навіть лікарі. Єдине протипоказання до такої терапії — якщо пацієнт настільки хворий, що фізично не може сам подбати про «вихованця».

Цікаво, що кожна жива істота має не тільки власний характер та особливості поведінки, а й різний спектр «лікувальних послуг». Наприклад, собаки, особливо великих порід (наприклад, лабрадори) буквально фонтанують енергією і підживлюють нею своїх господарів. Тому для людини, яка часто застуджується, почувається млявою, страждає від хронічної втоми і занепаду сил, пес стане і другом, і «лікарем».

Коти ж «працюють» з різними болячками інакше — лягають на місце, де болить, і витягують на себе негативну енергетику. Особливо це допомагає хронічно хворим пацієнтам (наприклад, тим, хто має хронічний панкреатит, гастрит, проблеми з печінкою, жовчним міхуром тощо). У таких випадках людина може пити таблетки пригорщами, але з часом ефективність ліків зменшується, проблема нікуди не зникає і відчуття важкості чи болю в певному місці стає постійним. Кицька, звісно, теж не може повністю усунути хворобу, зате може на деякий час зняти біль. Людині стає трохи легше, тож якість її життя покращується.

 До слова, саме останніми роками анімалотерапія стала набувати великої популярності. У рамках експериментів новатори залучають до лікувального процесу не тільки традиційних домашніх улюбленців, а й екзотичних тварин. Дельфіни, слони, корови, папуги, ручні білки, ящірки і навіть змії — це не повний перелік тварин, чий вплив на здоров’я людини досліджували фахівці. Але найбільш відомим і доступним для широкого загалу «зоолікарем» поки залишається кінь.

Контакт із кіньми не тільки покращує психічне здоров’я та «вирівнює» психосоматику. Завдяки потужній енергетиці коней, високій температурі їхнього тіла людина отримує прогрівання, яке випромінюють хвилі певної довжини. Завдяки цьому, при правильно підібраній схемі лікування, фахівці можуть «підняти на ноги» навіть дуже важких пацієнтів.

 

ЦІКАВО

Спостереження за акваріумними рибками знімає стрес. Саме тому акваріум лікарі зазвичай радять завести людям, які страждають від неврозів та депресії. А ще рибки викликають у людей почуття радості та благополуччя, сприяють підвищенню інтелектуального рівня, допомагають уникати серйозних помилок у житті і навіть зміцнюють сімейні відносини. Крім того, акваріум чудово коригує мікроклімат, а вода, яка випаровується, зволожує повітря, робить його корисним для здоров’я та легким для дихання, що вкрай важливо для профілактики астми і застуд.

Спілкування з гризунами допомагає невпевненим у собі людям подолати замкненість, комплекси і страх перед аудиторією. Крім того, хом’яки, миші та кролики лікують хвороби суглобів, а білі щури «спеціалізуються» на неврозах.

Власник птахів стає життєлюбом, у нього підвищується працездатність і творча активність. Причому пісні канарок прекрасно знімають напругу, заспокоюють і покращують настрій. Хвилясті папужки полегшують болі в серці, а великі папуги — найкращі помічники при лікуванні шкірних захворювань і неврозів.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

У психологів існує термін: «провина тих, хто вижив». Існують, вочевидь, і цілі трактати про те, як її позбутися. Але хто б написав ще бодай кілька речень про те, як нам, нинішнім, її… набути?

 Покоління тих, хто нині живе в Україні — покоління, що втратило провину.  Провину, котра живе десь поміж пам’яттю та історією. «Нам про Крути не забути», — завчено повторюємо ми і… забуваємо, тільки-но минає 29 січня.  «Не забудемо подвиг Небесної Сотні», - зі сльозами на очах повторюємо ми 20 лютого. Двадцять першого у нас уже інші клопоти… Ми не хочемо знати про те, якими були ці хлопці (і ті, що гинули за Україну сотню років тому, і ті, що гинуть сьогодні). Боїмося знати про них більше, ніж було потрібно для уроку історії чи ніж почули у випуску новин (у яку мізерну кількість слів можна вмістити неохопне людське життя?!): боїмося, що їх обличчя назавжди вріжуться нам у серце, і вріжуться так, що роздиратимуть зсередини…

Підручники нас учили, що з історії, хоч якої болісної, не можна вирвати ані сторінки, що вона пам’ятає все і всіх. Життя нам показало, що історія пам’ятає таки не все, і що історії людей перетворюються на порядкові номери, а самі вони — на купу кісток у нас під ногами. Інколи-буквально. «Панове, всі ми ходим по мерцях, як по мостах», —  співав колись популярний рок-гурт.

 Днями стало відомо, що у Чорткові врешті за довгі роки пошуків вдалось віднайти місце вічного спочинку понад півсотні українських патріотів, розстріляних німецькими окупантами. Це місце було буквально за триста метрів від автодороги, котрою щодня проїжджали сотні машин… За часів радянського окупанта про   злочин окупанта німецького воліли не згадувати: розстріляли «не тих» героїв. Не червоних партизан, а членів  ОУН, тому й про те, щоб відшукати місце їх захоронення, навіть не йшлося. Цим уже за незалежної України зайнялися небайдужі ентузіасти. Серед знайдених артефактів, крім великої кількості німецьких патронів, —  особисті речі розстріляних, натільні медальйони,  молитовник … Чи встигли вони перед смертю помолитися, востаннє  поцілувати образ на медальйоні?.. 

 Надалі, кажуть місцеві краєзнавці, буде довга експертиза, яка включатиме ексгумацію кісток задля встановлення і підтвердження кожної особи із розстріляного списку. Бо все-таки важлива історія кожного. Навіть якщо це не буквально твоя історія. Якщо вам, звичайно, здається, що історії бувають не своїми.

І знаєте, чому я хочу, щоб нам усім боліла пам'ять? Бо біль пам’яті – це біль досвіду. А досвід  допоможе нам зробити так, щоб це більше ніколи не повторювалося.