Замість валер’янки- домашня тваринка

Котики і собачки, яких так люблять самотні пенсіонери, насправді не тільки розважають своїх господарів, а й підтримують їхнє здоров’я. У психології та медицині є навіть такий корекційний напрям — «анімалотерапія» — лікування за участю тварин. Як повідомляє «Медпортал», на сьогодні науково доведено, що тварини здатні здійснювати на людину дуже сприятливий вплив — як психологічний, так і фізіологічний.

Учені помітили, що в будинку, де є домашні улюбленці, діти виростають здоровішими, більш відповідальними й товариськими, ніж ті, в кого вдома тварин немає. Пояснень цьому є кілька.

По–перше, завжди добре, коли з тобою поруч є жива істота, яка тебе любить просто за те, що ти є. По–друге, тваринам під силу реагувати на наші емоції, вони можуть заспокоювати, відвертати увагу від поганих емоцій та навіть фізичного болю. Крім того, тварини здатні «лікувати» своїм теплом, вовною, енергетикою. Тому самотнім і хворим людям завести звірятко радять навіть лікарі. Єдине протипоказання до такої терапії — якщо пацієнт настільки хворий, що фізично не може сам подбати про «вихованця».

Цікаво, що кожна жива істота має не тільки власний характер та особливості поведінки, а й різний спектр «лікувальних послуг». Наприклад, собаки, особливо великих порід (наприклад, лабрадори) буквально фонтанують енергією і підживлюють нею своїх господарів. Тому для людини, яка часто застуджується, почувається млявою, страждає від хронічної втоми і занепаду сил, пес стане і другом, і «лікарем».

Коти ж «працюють» з різними болячками інакше — лягають на місце, де болить, і витягують на себе негативну енергетику. Особливо це допомагає хронічно хворим пацієнтам (наприклад, тим, хто має хронічний панкреатит, гастрит, проблеми з печінкою, жовчним міхуром тощо). У таких випадках людина може пити таблетки пригорщами, але з часом ефективність ліків зменшується, проблема нікуди не зникає і відчуття важкості чи болю в певному місці стає постійним. Кицька, звісно, теж не може повністю усунути хворобу, зате може на деякий час зняти біль. Людині стає трохи легше, тож якість її життя покращується.

 До слова, саме останніми роками анімалотерапія стала набувати великої популярності. У рамках експериментів новатори залучають до лікувального процесу не тільки традиційних домашніх улюбленців, а й екзотичних тварин. Дельфіни, слони, корови, папуги, ручні білки, ящірки і навіть змії — це не повний перелік тварин, чий вплив на здоров’я людини досліджували фахівці. Але найбільш відомим і доступним для широкого загалу «зоолікарем» поки залишається кінь.

Контакт із кіньми не тільки покращує психічне здоров’я та «вирівнює» психосоматику. Завдяки потужній енергетиці коней, високій температурі їхнього тіла людина отримує прогрівання, яке випромінюють хвилі певної довжини. Завдяки цьому, при правильно підібраній схемі лікування, фахівці можуть «підняти на ноги» навіть дуже важких пацієнтів.

 

ЦІКАВО

Спостереження за акваріумними рибками знімає стрес. Саме тому акваріум лікарі зазвичай радять завести людям, які страждають від неврозів та депресії. А ще рибки викликають у людей почуття радості та благополуччя, сприяють підвищенню інтелектуального рівня, допомагають уникати серйозних помилок у житті і навіть зміцнюють сімейні відносини. Крім того, акваріум чудово коригує мікроклімат, а вода, яка випаровується, зволожує повітря, робить його корисним для здоров’я та легким для дихання, що вкрай важливо для профілактики астми і застуд.

Спілкування з гризунами допомагає невпевненим у собі людям подолати замкненість, комплекси і страх перед аудиторією. Крім того, хом’яки, миші та кролики лікують хвороби суглобів, а білі щури «спеціалізуються» на неврозах.

Власник птахів стає життєлюбом, у нього підвищується працездатність і творча активність. Причому пісні канарок прекрасно знімають напругу, заспокоюють і покращують настрій. Хвилясті папужки полегшують болі в серці, а великі папуги — найкращі помічники при лікуванні шкірних захворювань і неврозів.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кажуть, людині, щоб навчитись говорити треба два роки, і шістдесят – щоб навчитись тримати язик за зубами. Щось схоже і в шлюбі: два роки треба, щоб ближче пізнати один одного, шістдесят – щоб один одного зрозуміти. І все життя – аби виплекати достойну повагу… А як щодо країни? Скільки років потрібно людям «однієї крові», аби пізнати один одного, зрозуміти і – майже «на грані фантастики» – заповажати? Нині усі розділились. На «…ботів» і «…філів», «нациків» і космополітів, «радикалів» і поміркованих, , тих, хто говорить «мовою» чи «язком», правих- лівих-центрових, «монтеккі й капулетті»… Усіх багато, а толку мало. Чубляться, сваряться, гризуться, волають. Що не день, то у стрічці фейсбуку рясніє : хто за/проти того-то чи такого-то, видаляйтеся, відфренджуйтеся, самозабанюйтеся… Але в позаінтернетному житті «забанити» конкурента неможливо. Можна тільки словом і ділом доводити, що ти кращий. Нація має вирости з дитячих штанців, і дитячих «несподіванок» через кожного новоявленого "героя". Аж тоді прийдуть нові політики. Нація має їх народити. А поки що нація в тому віці, коли присипка на попі, і розмножуватися ще рано. Не так важливо те, хто повинен очолювати нашу державу, як те, якою вона повинна бути.

Ненавидьте чи любіть кого хочете. Головне – не ненавидьте один одного.