Щоб коса-до пояса…

Посічене, ослаблене або всіяне лупою... Подібні проблеми з волоссям не тільки псують настрій, а й викликають дискомфорт, завдають чимало клопоту. І боротися з ними не так просто, адже причини «волосяного бунту» можуть бути різні — як внутрішні негаразди в організмі, так і неправильний догляд за шевелюрою. Відповідно — і способи боротьби з проблемою в кожному випадку свої. Та є кілька загальних правил, про які варто пам’ятати тим, хто прагне мати здорове і красиве волосся.

 Допоможе… реп’ях!

«Найчастіше проблеми волосся пов’язані з певним дисбалансом в організмі, — пояснює  косметолог Юлія Гагаріна, фахівець із проблем волосся. — Тому в таких випадках насамперед раджу не панікувати, а звернутися за порадою до терапевта, ендокринолога, дерматолога чи трихолога, який безпосередньо спеціалізується на цій проблемі. Адже на стан волосся може впливати що завгодно — порушення функції шлунково–кишкового тракту, нер­вової чи ендокринної системи. Волосся чутливе до нестачі вітамінів, зневоднення організму, різко реагує на стреси і гормональні порушення. Негативно впливають на нього різкі зміни температури та вологості повітря, поганий стан довкілля, а також неправильно підібрані засоби догляду.

Для того щоб волосся стало густішим, Юлія Гагаріна радить спробувати, зокрема, реп’яхову сироватку. «У цьому препараті всі компоненти націлені на покращення кровообігу шкіри голови і зміцнення мікрокапілярної сітки, — зауважує фахівець. — У результаті такого догляду покращується живлення фолікулів і волосся швидше росте. Наносити препарат можна як на сухе, так і вологе волосся. Це засіб на водяній основі, яка швидко висихає».

Для кращого ефекту Юлія Володимирівна рекомендує поєднувати сироватку з реп’яховою олією. Комплексний догляд має таку послідовність. Перший день: (увечері, за кілька годин до сну) треба втерти невелику кількість реп’яхової олії в корені волосся, не змивати. На подушку можна підстелити рушник і лягати спати. За ніч шкіра максимально вбере засіб. Другий день: (уранці) помити голову м’яким шампунем. Промити голову, можливо, доведеться кілька разів. Увечері на корені волосся намастити сироватку, втерти і не змивати. Третій день (уранці) на корені нанести сироватку, втерти і не змивати. Увечері, за кілька годин до сну, втерти невелику кількість олії. Протягом 21 дня догляд повторювати за цією схемою. Потім — сім днів перерви. При потребі терапію повторити.

При дифузному випадінні волосся (коли воно стає тоншим і зменшується його кількість) покращення настає через два місяці, зауважує Юлія Гагаріна. Це у випадку, якщо не існує додаткових внутрішніх джерел цієї проблеми.

Не “мастіть» собі голову

Лупа — це справді прикро. «Сніг», натрушений зі шкіри голови, не тільки спотворює «естетичну картинку», а й додає неприємних відчуттів: шкіра голови свербить, коси тьмяніють, рідшають. Часто проблеми волосся пов’язані з такими захворюваннями, як псоріаз, інфекції шкіри. Багато клопоту завдає себорейний дерматит. Якщо лупа найчастіше виникає через суху шкіру голови, то при себореї лущиться жирна шкіра, а волосся стає масним.

«І лупа, і себорейний дер­матит мають грибкове походження, — пояснює Юлія Гагаріна. — Його спричинює сапфорит (мікроорганізм, який є практично в кожної людини). Коли імунна система з якихось причин дає збій, то мікроорганізми, в тому числі й цей гриб, виходять з–під контролю, перетворюються з наших сусідів на ворогів. «Себорейні гриби» концентруються довкола сальних залоз, які виділяють специфічний жирний секрет, необхідний для їх зростання і розвитку. Таких залоз на шкірі багато, відповідно і локалізація проблеми різна. Якщо грибок розвивається на шкірі голови — випадає волосся. Якщо на обличчі — з’являються вугрі, в паху — шкірочки жовтуватого кольо­ру, які нагадують псоріаз».

Оскільки лупа, випадіння волосся зазвичай виникають через якусь внутрішню «поломку», Юлія Володимирівна радить ретельно стежити за станом власного здоров’я, повноцінно та збалансовано харчуватися, дотримуватися елементарних правил гігієни. Раз на півроку або на рік варто проходити основне обстеження — огляд профільних спеціалістів, загальний комплекс аналізів. Як відомо, краще перехопити прикрий процес на початковій стадії, аніж потім тривалий час боротися з негативним наслідками.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

У психологів існує термін: «провина тих, хто вижив». Існують, вочевидь, і цілі трактати про те, як її позбутися. Але хто б написав ще бодай кілька речень про те, як нам, нинішнім, її… набути?

 Покоління тих, хто нині живе в Україні — покоління, що втратило провину.  Провину, котра живе десь поміж пам’яттю та історією. «Нам про Крути не забути», — завчено повторюємо ми і… забуваємо, тільки-но минає 29 січня.  «Не забудемо подвиг Небесної Сотні», - зі сльозами на очах повторюємо ми 20 лютого. Двадцять першого у нас уже інші клопоти… Ми не хочемо знати про те, якими були ці хлопці (і ті, що гинули за Україну сотню років тому, і ті, що гинуть сьогодні). Боїмося знати про них більше, ніж було потрібно для уроку історії чи ніж почули у випуску новин (у яку мізерну кількість слів можна вмістити неохопне людське життя?!): боїмося, що їх обличчя назавжди вріжуться нам у серце, і вріжуться так, що роздиратимуть зсередини…

Підручники нас учили, що з історії, хоч якої болісної, не можна вирвати ані сторінки, що вона пам’ятає все і всіх. Життя нам показало, що історія пам’ятає таки не все, і що історії людей перетворюються на порядкові номери, а самі вони — на купу кісток у нас під ногами. Інколи-буквально. «Панове, всі ми ходим по мерцях, як по мостах», —  співав колись популярний рок-гурт.

 Днями стало відомо, що у Чорткові врешті за довгі роки пошуків вдалось віднайти місце вічного спочинку понад півсотні українських патріотів, розстріляних німецькими окупантами. Це місце було буквально за триста метрів від автодороги, котрою щодня проїжджали сотні машин… За часів радянського окупанта про   злочин окупанта німецького воліли не згадувати: розстріляли «не тих» героїв. Не червоних партизан, а членів  ОУН, тому й про те, щоб відшукати місце їх захоронення, навіть не йшлося. Цим уже за незалежної України зайнялися небайдужі ентузіасти. Серед знайдених артефактів, крім великої кількості німецьких патронів, —  особисті речі розстріляних, натільні медальйони,  молитовник … Чи встигли вони перед смертю помолитися, востаннє  поцілувати образ на медальйоні?.. 

 Надалі, кажуть місцеві краєзнавці, буде довга експертиза, яка включатиме ексгумацію кісток задля встановлення і підтвердження кожної особи із розстріляного списку. Бо все-таки важлива історія кожного. Навіть якщо це не буквально твоя історія. Якщо вам, звичайно, здається, що історії бувають не своїми.

І знаєте, чому я хочу, щоб нам усім боліла пам'ять? Бо біль пам’яті – це біль досвіду. А досвід  допоможе нам зробити так, щоб це більше ніколи не повторювалося.