Щоб органіка не була «золотою»…

За даними прес-служби Мінагрополітики, Україна займає 11-те місце в Європі за площею сертифікованих земель для органічного сільського господарства. Ключові країни, що імпортують українську органіку: Німеччина, Австрія, Польща, Італія, Франція, Нідерланди, Данія, Швейцарія, США, Канада.  

 Як доводять українські підприємці, органічне сільське господарство  не конче потребує глобальних державних програм і просторих земельних угідь.

 Ним цілком успішно можна займатися й у межах домашньої теплиці.

 Вінницький агроном Олександр Джига поділився з сайтом vlasno.info, як, використовуючи досвід іноземних колег, можна зібрати вдома щедрий врожай органічних овочів і захистити їх від шкідників.

 — Останні кілька років займаюсь овочами. Побудував теплицю аркового типу, вкривши її спеціальною французькою двошаровою плівкою, яку можна не знімати протягом десяти років. Така теплиця добре захищена від вітру й витримує до 150 кілограмів зовнішнього навантаження. Навіть найсильніші завірюхи їй не страшні. Позаминулого року вирощував у ній перець, минулого — помідори, цього року вирішив висадити огірки.

 Переконався, що щедрий врожай можна зібрати, не вдаючись до генної модифікації чи витравки рослини хімічними препаратами. Лише необхідно трохи поцікавитись і почитати, — у природі все давно придумано. Також уже десятки років агрономи вивчають рослини й знають безліч найпростіших секретів отримання гарного врожаю без хімічних добавок. Наприклад, можна мікоризувати огірки органічним препаратом на основі чорного трюфеля. Він  стимулює рослину краще рости. Також дуже важливо знати про сусідство рослин, яке має позитивний вплив. Скажімо, у цій теплиці я посадив горіхи, наділені властивістю віднаджувати кліщів на огірках.

 У кожної рослини є «друзі» та «антагоністи»… Існує міф: якщо вирощувати органічні рослини, то в них необхідно вкласти в сім разів більше, ніж в оброблені «хімією». Але світові науковці розробили безліч винаходів, які допоможуть виростити корисну продукцію з мінімальними затратами. Багато їжджу на різні виставки й форуми. На одному з них побачив унікальний компресор, який може розмножувати мікроорганізми. Вивчив його будову, купив усе необхідне й зробив агрегат за американською ліцензією. Отримав суттєву економію, адже біооферментовані добрива (живі бактерії), які підживлюють рослини, допомагають їм швидше рости, що коштують у магазинах досить дорого, я розмножую тепер удома.

 Купую концентрати спеціальних біодобавок, у цьому апараті створюю для них потрібні умови й починаю розмножувати. За дві доби п’ять літрів розмножую до тисячі літрів, цим самим  економлю до 150 тисяч гривень на добавках. Такі добавки дуже корисні для рослин, бо вони насичені безліччю корисних речовин. Після обробки рослини таким препаратом ґрунт не зношується, й що б ви не посадили наступного року, врожай буде також дуже гарним.

 У теплиці я використовую натрієві лампи, які розроблені спеціально для рослин. Одна така лампа споживає 600 Вт електроенергії, тобто в 15 разів менше, ніж звичайна кімнатна лампочка. Ще є світлодіодні лампочки з фітоспектром iз кількох кольорів: червоного, рожевого, синього, фіолетового, голубого. Кольори підібрані спеціально, адже саме їх споживає листок. Завдяки такому освітленню рослина набуває природного кольору й не потребує сонячного освітлення, — говорить агроном.

 Органічна продукція вдвічі-втричі дорожча за неорганічну, й тому навіть дрібні фермери, які вирішили зайнятися вирощенням такої продукції, експортують її за кордон або працюють напряму з ресторанами чи базами курортного відпочинку.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

У психологів існує термін: «провина тих, хто вижив». Існують, вочевидь, і цілі трактати про те, як її позбутися. Але хто б написав ще бодай кілька речень про те, як нам, нинішнім, її… набути?

 Покоління тих, хто нині живе в Україні — покоління, що втратило провину.  Провину, котра живе десь поміж пам’яттю та історією. «Нам про Крути не забути», — завчено повторюємо ми і… забуваємо, тільки-но минає 29 січня.  «Не забудемо подвиг Небесної Сотні», - зі сльозами на очах повторюємо ми 20 лютого. Двадцять першого у нас уже інші клопоти… Ми не хочемо знати про те, якими були ці хлопці (і ті, що гинули за Україну сотню років тому, і ті, що гинуть сьогодні). Боїмося знати про них більше, ніж було потрібно для уроку історії чи ніж почули у випуску новин (у яку мізерну кількість слів можна вмістити неохопне людське життя?!): боїмося, що їх обличчя назавжди вріжуться нам у серце, і вріжуться так, що роздиратимуть зсередини…

Підручники нас учили, що з історії, хоч якої болісної, не можна вирвати ані сторінки, що вона пам’ятає все і всіх. Життя нам показало, що історія пам’ятає таки не все, і що історії людей перетворюються на порядкові номери, а самі вони — на купу кісток у нас під ногами. Інколи-буквально. «Панове, всі ми ходим по мерцях, як по мостах», —  співав колись популярний рок-гурт.

 Днями стало відомо, що у Чорткові врешті за довгі роки пошуків вдалось віднайти місце вічного спочинку понад півсотні українських патріотів, розстріляних німецькими окупантами. Це місце було буквально за триста метрів від автодороги, котрою щодня проїжджали сотні машин… За часів радянського окупанта про   злочин окупанта німецького воліли не згадувати: розстріляли «не тих» героїв. Не червоних партизан, а членів  ОУН, тому й про те, щоб відшукати місце їх захоронення, навіть не йшлося. Цим уже за незалежної України зайнялися небайдужі ентузіасти. Серед знайдених артефактів, крім великої кількості німецьких патронів, —  особисті речі розстріляних, натільні медальйони,  молитовник … Чи встигли вони перед смертю помолитися, востаннє  поцілувати образ на медальйоні?.. 

 Надалі, кажуть місцеві краєзнавці, буде довга експертиза, яка включатиме ексгумацію кісток задля встановлення і підтвердження кожної особи із розстріляного списку. Бо все-таки важлива історія кожного. Навіть якщо це не буквально твоя історія. Якщо вам, звичайно, здається, що історії бувають не своїми.

І знаєте, чому я хочу, щоб нам усім боліла пам'ять? Бо біль пам’яті – це біль досвіду. А досвід  допоможе нам зробити так, щоб це більше ніколи не повторювалося.