Козівські танцюристи підкорили Прагу!

Нещодавно зразковий ансамбль танцю «Росинка», зокрема середня група , повернулися з вражаючої поїздки у «серце» Чехії – Прагу, де брали участь у фестивалі «Укр-фест — Ukr fest“, організованому українською діаспорою.

Як розпровідає мама однієї з учасниць колективу Оксана Ярошевська, уже не вперше зразковий колектив «Росинка» представляє українську культуру за кордоном: позаду-Болгарія, Польща, Туреччина, Чехія.

На «Укр-фесті» було багато колективів, але юні козівчани запам’яталися найбільше. Гості фестивалю захоплено спостерігали за танцювальними номерами «Росинки», не шкодуючи оплесків і  просячи  зробити фото на пам’ять.

Кожен день був насичений різноманітними екскурсіями: діти ознайомилися з архітектурними й історичними пам’ятками чеської столиці.

Батьки учасників колективу дякують керівнику зразкового ансамблю танцю  «Росинка»   Галині Данилів за її нелегку працю. Саме за її ініціативи наші діти можуть побачити світ, показати свою творчість за межами України. Забігаючи наперед, зазначимо, що «Росинку» уже запросили на фестиваль у м.Варшаву (Польща). Наші хореографічні постановки зачарували гостей фестивалю, які пишалися творчістю українців.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.