Козівські танцюристи підкорили Прагу!

Нещодавно зразковий ансамбль танцю «Росинка», зокрема середня група , повернулися з вражаючої поїздки у «серце» Чехії – Прагу, де брали участь у фестивалі «Укр-фест — Ukr fest“, організованому українською діаспорою.

Як розпровідає мама однієї з учасниць колективу Оксана Ярошевська, уже не вперше зразковий колектив «Росинка» представляє українську культуру за кордоном: позаду-Болгарія, Польща, Туреччина, Чехія.

На «Укр-фесті» було багато колективів, але юні козівчани запам’яталися найбільше. Гості фестивалю захоплено спостерігали за танцювальними номерами «Росинки», не шкодуючи оплесків і  просячи  зробити фото на пам’ять.

Кожен день був насичений різноманітними екскурсіями: діти ознайомилися з архітектурними й історичними пам’ятками чеської столиці.

Батьки учасників колективу дякують керівнику зразкового ансамблю танцю  «Росинка»   Галині Данилів за її нелегку працю. Саме за її ініціативи наші діти можуть побачити світ, показати свою творчість за межами України. Забігаючи наперед, зазначимо, що «Росинку» уже запросили на фестиваль у м.Варшаву (Польща). Наші хореографічні постановки зачарували гостей фестивалю, які пишалися творчістю українців.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.