Як «Вертеба» фестивалила…

Упродовж двох днів, 23-24 вересня, у селі Більче-Золоте Борщівського району відбувався перший фестиваль трипільської культури «Вертеба».  

 Розпочався фестиваль у суботу, 23 вересня, із відкриття виставки у Борщівському обласному краєзнавчому музеї «Трипільські старожитності Тернопільщини». Після цього відбулася екскурсія учасників фестивалю в печері-музеї трипільської культури «Вертеба». З 14.00 до 16.30 год. у Більче-Золотецькій музичній школі відбулися трипільські читання.

Вечір першого фестивального дня розпочався із концертної програми за участю художніх колективів Тернопільщини. «Родзинкою» вечора став виступ балету «Життя» з програмою «Етно-еволюція».

У неділю, 24 вересня, відбулися екскурсії в Борщівський обласний краєзнавчий музей та печеру-музей трипільської культури «Вертеба».

 Серед пам’яток трипільської культури печері Вертеба належить унікальне місце, з якого походить одна з найбільших археологічних колекцій, відомих сьогодні науці. З огляду на унікальність природного об’єкта, у жовтні 2004 року у “Вертебі” створено перший в Україні підземний музей трипільської культури, який розташований у природному підземному середовищі.

Печера, яка утворилася природним шляхом близько 20 мільйонів років тому,  не має рівних серед інших печер світу. Тут завжди однакова температура +11 градусів. Відмінною особливістю печери є незвичайне розташування залів. Ходи в ній, як правило, недовгі, а самі «кімнати» просторі й великі. Саме завдяки цим якостям підземні зали були так популярні серед жителів древніх поселень. Згідно з дослідженнями істориків-археологів, печери використовувалися як укриттів від негоди або інших небезпечних для життя моментів. Під час розкопок 19-20 століть тут були знайдені керамічний посуд, кам`яний інвентар, предмети побуту, а також елементи древніх обрядів, такі як кістки, амулети й інше.

 Існують відомості, що в печері під час ІІ Світової війни переховувалися євреї, а згодом - бійці УПА.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…