ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №129

Політологи переконують нас, що причиною існування тоталітарних  суспільств є так звана "втеча від свободи". Намагаючись уникнути відповідальності за своє власне життя, тисячі наших співвітчизників щоденно втікають від свободи, звинувачуючи у своїх негараздах владу, в руки якої самі вручили свою   свою долю.  Наступаючи на одвічні українські граблі, ми звикаємо обирати менше з двох зол, забуваючи при цьому,  що зло від того не стає добром.

Вийшовши із совка, ми ніяк не можемо «вигнати» совок із себе,  звикнувши жити з відчуттям безпорадності, страху і внутрішнім переконанням, що нічого не змінити. Наша біда найбідіша, чорна смуга найчорніша, труднощі найтрудніші, а найбільші напасті несправедливо впали саме на наші голови… Звідси і епос у нас найплаксивіший, і культивувати, колекціонувати, пам’ятати та оспівувати донедавна ми вміли самі лише поразки. Але, вчергове відроджуючись із попелу революції, народилася нова нація. Нація, для якої «патріотизм» – це передусім відмова від поняття «трагічне» з заміною на «героїчне». Дуже характерний тут приклад нещодавнього теракту в центрі Києва: відразу після вибуху машини Темура Махаурі очевидці не розбіглися, а навпаки, негайно кинулися на допомогу.  Нація загартовується у війні, люди навчилися брати відповідальність на себе, не стояти осторонь. І хоча війна триває на наших вулицях, але з’являються ті, хто не буде «втікати від свободи», а буде за неї боротися. Причому боротися до Перемоги, а не до смерті. 


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…