Анекдоти

— Вовочко, ти уроки зробив?

— Ні.

— А чому тоді ліг спати?

— Менше знаєш — міцніше спиш!

 

* * *

 

— Я вас попереджаю, що через годину повернеться мій чоловік.

— Але я не роблю нічого поганого.

— Саме так, а час іде!

 

* * *

 

Чоловік бачить, як дружина встала на ваги і щосили стиснула живіт.

— Ти думаєш, це тобі допоможе?

— Звичайно, так хоч цифри видно.

 

* * *

 

— Чому ви хочете розлучитися?

— У мене більше не залишилося жодних причин сваритися з чоловіком.

 

* * *

 

Порада домогосподаркам: фільтр для води прослужить набагато довше, якщо немає грошей на новий.

 

* * *

 

Міліціонер зупиняє машину і запитує у водія, який сидить один:

— Чому в машині два водії?

— І варто було через таку дрібницю машину оточувати.

**

— Сьомо, привіт, як справи?
— Ізю, ось тільки не треба мене провокувати! Ти відразу почнеш: «Із ким справи, де справи, що ти з цього маєш, де з цього моя частка і давай візьмемо в нашу справу мого Моню».

**

Чоловік заходить до психіатра:

— Я з приводу дружини. У неї нав’язлива ідея, що хтось намагається вкрасти її сукні.

— Ви в цьому впевнені?

— Абсолютно. Вона найняла спеціального чоловiка, щоб вiн охороняв їх. Я виявив його вчора у шафі.

 

* * *

 

Дiвчика каже своєму хлопцеві:

— Я вирішила почати війну з жиром!

Хлопець, розглядаючи її боки:

— Я дивлюся, ти його вже чимало в полон набрала.

 

* * *

 

— Вовочко, ти ж обіцяв, що повернешся додому рівно о сьомій!

— Так, тату.

— А я обіцяв тебе покарати, якщо ти не прийдеш вчасно!

— Оскiльки я не виконав своєї обіцянки, свою ти теж можеш не виконувати.

 

* * *

 

— Сьогодні на кухні поставив нову раковину.

— А стара чим не догодила?

— Занадто маленька! Щоб води в чайник набрати, доводилося спочатку весь посуд перемити.

 

* * *

 

— Господи, пошли мені хорошого чоловіка, хорошу роботу, грошей.

Відповідь iз небес:

— Ти хоч iз дому вийди.

 


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.