Праця, карти і вино — і 112-ть вже давно!

Після смерті в серпні 113-річного Ісраеля Криштала, колишнього в’язня Освенцiма, титул настарішого чоловіка планети перейшов до іспанця, 112-річного  Франсіско Нуньєс Олівера. Чоловік мешкає в невеличкому містечку Бадахос, де всього 2200 жителів.

 Багато років він уже вдівець, пережив Франсіско Нуньєс і двох своїх синів. Нині мешкає з 81-річною донькою Марією Антонією. Ще одна донька — 78-річна Мілагрос — живе неподалік. Довгожитель має 9 онуків та 15 правнуків.

 Життя рекордсмена було нелегким. Пройшов дві війни: у Марокко в 1926 році та громадянську 1936—1939 років, пише видання expres.ua.

 Власне, картка солдата є підтвердженням його дати народження — оригінали свідоцтва про народження та документи iз місцевої церкви і школи згоріли в роки громадянської війни.

 Сеньор Нуньєс переконаний: довгі літа забезпечив йому простий, розмірений стиль життя фермера та спілкування з друзями у місцевому барі за грою в карти — постійно ходив туди, як розповідає його дочка, ще якихось кiлька років тому. Нині ж довгожитель пересувається у візку — має проблеми з ногами.

 «Секрет у тому, щоб важко працювати. Щоб не бути слабким і не залишатися наодинці», — каже він. Також, вважає донька, велику роль відіграла здорова їжа: харчувався довгожитель просто, їв здебільшого овочі та бобові культури, вирощені в цьому ж регіонів, ковбасу — лише домашню.

 За трапезою завжди випивав келих червоного вина. Та, очевидно, головну роль усе ж зіграли гени — брат та сестра іспанця досі живі, їм 95 і 93 роки.

 У грудні Франсіско відзначатиме 113-й день народження. Проте він не є най­старішою людиною на планеті. Традиційно цей титул — за жінками. Нині він належить 117-річній Вайолет Браун з Ямайки.


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.