Лінощі, які… убивають

Пасивний спосіб життя щороку вбиває у світі майже 5 мільйонів людей. Медики констатують: третина людей у віці понад 15 років не дослухається до рекомендацій вести активний спосіб життя, хоча він передбачає всього 30 хвилин вправ помірної інтенсивності щодня, або 20 хвилин інтенсивного навантаження тричі на тиждень.

З віком люди стають дедалі пасивнішими. І це здебільшого стосується країн із високим рівнем доходів населення, пише британський медичний журнал Lancet. За даними дослідників, шість відсотків випадків коронарної хвороби серця викликані браком фізичної активності. Два відсотки хворих на діабет і 10 відсотків онкологічних хворих мають проблеми саме через занадто пасивний спосіб життя. У цілому програми з підвищення фізичної активності життя можуть щороку рятувати 500 тисяч життів. Якщо проводити в сидячому положенні не більше трьох годин на день, це подовжує життя на два роки.

«Побічним ефектом науково–технічного прогресу та автоматизації побуту стало різке зниження активності населення, — зауважує  лікар–терапевт Юрій Щербанюк. — Це породило справжню хворобу цивілізації — гіподинамію, тобто зниження рухової активності, зменшення сили та обсягу рухів у трудовій діяльності. Як наслідок — неврози, швидка втомлюваність, головний біль та безсоння, збільшення ризку багатьох хронічних хвороб. Основний удар припадає на опорно–руховий апарат, серцево–судинну, статеву та ендокринну системи.

Згідно зі статистикою, майже 70% населення в Україні взагалі не займається фізкультурою. Сучасні люди мало рухаються, багато працюють за комп’ютером, пересуваються здебільшого транспортом, а вечори проводять перед телевізором. Через це збільшується вихід кальцію з кісток, порушується обмін жирів, зростає кількість холестерину в крові, виникає ризик розвитку атеросклерозу.

«Люди, які ведуть пасивний спосіб життя, втрачають тонус м’язів, страждають від перепадів настрою і, звичайно ж, зайвої ваги, — додає Юрій Щербанюк. — Зверніть увагу: це не якась страшна недуга, а проблема, якої легко уникнути — потрібно лише більше ходити пішки, займатися фізкультурою, активно відпочивати, влітку обов’язково плавати та ходити до лісу. І що дуже важливо — змалечку привчати до активного способу життя своїх дітей».


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…