Гіркі «малинові» гривні…

Аграрна статистика б’є у литаври: Україна втричі збільшила продаж за кордон заморожених ягід. Значна частина цих поставок припадає на малину. У липні її відправили споживачам Європи і країн Близького Сходу 900 тонн, а у серпні — майже 2 тисячі тонн (!), що становить дві третини всіх торішніх поставок. Дамо на імпорт ще більше, бо ремонтантна малина плодоноситиме аж до заморозків! Найбільше користають з нашої продукції поляки, у яких цьогоріч через квітневі  й травневі холоди власні урожаї “просіли”. Сусіди закуповують в Україні більш ніж половину сонячних ягід. Імпортують нашу малину німці, чехи, серби. Смакують українськими смаколиками навіть в Еміратах. Є великий попит на українську малину і в Білорусі, яка, ходять чутки, таємно перепродує її у Росію, котра через міжнародні санкції сама не може купити в України цього вітамінного добра.

За високих затрат і низьких закупівельних цін на зерно, картоплю, овочі для українських селян-“одноосібників” малина стає товаром стратегічним.  Тому значну частину своїх земельних паїв, де ще вчора росла бульба або були сіножаті, люди відводять під цю ягоду. На Бережанщині багато “малинових фермерів” завелося у Жукові, Курянах, Рогачині, Вільхівці, Нараєві, Шайбівці, Волиці, Посухові, Шибалині. Через кожен другий день на приймальні пункти вони везуть у бусах десятки ящиків зі сировиною для соків, йогуртів, джемів. Черга біля гуртівень розсмоктується десь близько другої ночі. Зарібки значно більші, ніж на овочах, але дуже і дуже нелегкі.

Малина — культура вкрай трудомістка і затратна. Це ми простежили на прикладі господарювання Сергія Вітковського, який цим бізнесом займається другий рік. Його видатки — це оранка, культивація, обрізання кущів, понад кілометр шлангів крапельного поливу, кілька тисяч саджанців по 3 гривні за штуку, пластмасова ємкість на тонну  води (заплатив 1000 грн.), якою по кілька разів чи не щодня треба поливати засаджених малиною 30 сотиків поля. Це   і  витрати на електрику для водяної помпи. А ще — мінеральні та органічні добрива, хімічні препарати для обробки проти кліща. У міжряддях кілька разів треба пройтися механічною фрезою, під пекельним сонцем обсапати саджанці, підперти їх шпалерами. Наймав людей для садіння, а тепер їх щоразу треба запрошувати для збирання врожаю — бо однією сім’єю не впоратися: зібрана малина без рефрижератора швидко зіпсується.

За кілограм зібраної малини платить помічникам по 6 гривень. А скільки коштів іде на бензин до райцентру чи Тернополя, куди швидко треба доставити делікатний товар!

В Європі за кілограм малини пропонують  до 1,6 євро (близько 50 грн.). У нас же, розповідає Сергій, закупівельники готові за малину високої якості дати найбільше 24 грн. А зазвичай дають 10−18 грн. Жодної стабільності!

— Чи не найбільша проблема у тому, що надто далеко возити продукцію, — ділиться своїми клопотами “малиновий фермер”. — Якби пункт прийому розмістили десь за 10 кілометрів, всі були б задоволені. А так доводиться їздити в один бік 70 км. Що з тією малиною станеться після їзди по наших дорогах? Покупці відразу її переводять у другий сорт, ціна катастрофічно падає. Виходимо майже “на нулі”. Якось у наш район приїхали польські бізнесмени. Пропонували владі поставити великий холодильник і приймати від населення малину за нормальною ціною, по 28−35 грн. Наші керівники відмовили іноземцям. Замість них малину (не маючи складу-рефрижератора) скуповують майже за безцінь посередники і перепродують. Видно, місцева влада отримує за це “бонуси”. Корупція нікуди не поділася…

На Тернопільщині ми почули і таку історію. До одного з фермерів біля Зборова приїхав гуртовий заготівельник і запропонував господареві купити його малину по 8 гривень за кілограм. Від розпачу той дядько узяв свої ящики і висипав ягоди на асфальт, потоптав їх. Це був його акт протесту проти свавілля місцевих здирників, які не дають селянинові вижити. Машини їхали по дорозі з великими червоними плямами…

Можливо, цей дикий випадок надоумить наших аграрних бонз виробити прийнятні правила для сільгоспвиробників. І тоді Україна стане не лише житницею Європи, а й забезпечить їй “ягідний рай”.

Джерело:wz.lviv.ua


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...