Гіркі «малинові» гривні…

Аграрна статистика б’є у литаври: Україна втричі збільшила продаж за кордон заморожених ягід. Значна частина цих поставок припадає на малину. У липні її відправили споживачам Європи і країн Близького Сходу 900 тонн, а у серпні — майже 2 тисячі тонн (!), що становить дві третини всіх торішніх поставок. Дамо на імпорт ще більше, бо ремонтантна малина плодоноситиме аж до заморозків! Найбільше користають з нашої продукції поляки, у яких цьогоріч через квітневі  й травневі холоди власні урожаї “просіли”. Сусіди закуповують в Україні більш ніж половину сонячних ягід. Імпортують нашу малину німці, чехи, серби. Смакують українськими смаколиками навіть в Еміратах. Є великий попит на українську малину і в Білорусі, яка, ходять чутки, таємно перепродує її у Росію, котра через міжнародні санкції сама не може купити в України цього вітамінного добра.

За високих затрат і низьких закупівельних цін на зерно, картоплю, овочі для українських селян-“одноосібників” малина стає товаром стратегічним.  Тому значну частину своїх земельних паїв, де ще вчора росла бульба або були сіножаті, люди відводять під цю ягоду. На Бережанщині багато “малинових фермерів” завелося у Жукові, Курянах, Рогачині, Вільхівці, Нараєві, Шайбівці, Волиці, Посухові, Шибалині. Через кожен другий день на приймальні пункти вони везуть у бусах десятки ящиків зі сировиною для соків, йогуртів, джемів. Черга біля гуртівень розсмоктується десь близько другої ночі. Зарібки значно більші, ніж на овочах, але дуже і дуже нелегкі.

Малина — культура вкрай трудомістка і затратна. Це ми простежили на прикладі господарювання Сергія Вітковського, який цим бізнесом займається другий рік. Його видатки — це оранка, культивація, обрізання кущів, понад кілометр шлангів крапельного поливу, кілька тисяч саджанців по 3 гривні за штуку, пластмасова ємкість на тонну  води (заплатив 1000 грн.), якою по кілька разів чи не щодня треба поливати засаджених малиною 30 сотиків поля. Це   і  витрати на електрику для водяної помпи. А ще — мінеральні та органічні добрива, хімічні препарати для обробки проти кліща. У міжряддях кілька разів треба пройтися механічною фрезою, під пекельним сонцем обсапати саджанці, підперти їх шпалерами. Наймав людей для садіння, а тепер їх щоразу треба запрошувати для збирання врожаю — бо однією сім’єю не впоратися: зібрана малина без рефрижератора швидко зіпсується.

За кілограм зібраної малини платить помічникам по 6 гривень. А скільки коштів іде на бензин до райцентру чи Тернополя, куди швидко треба доставити делікатний товар!

В Європі за кілограм малини пропонують  до 1,6 євро (близько 50 грн.). У нас же, розповідає Сергій, закупівельники готові за малину високої якості дати найбільше 24 грн. А зазвичай дають 10−18 грн. Жодної стабільності!

— Чи не найбільша проблема у тому, що надто далеко возити продукцію, — ділиться своїми клопотами “малиновий фермер”. — Якби пункт прийому розмістили десь за 10 кілометрів, всі були б задоволені. А так доводиться їздити в один бік 70 км. Що з тією малиною станеться після їзди по наших дорогах? Покупці відразу її переводять у другий сорт, ціна катастрофічно падає. Виходимо майже “на нулі”. Якось у наш район приїхали польські бізнесмени. Пропонували владі поставити великий холодильник і приймати від населення малину за нормальною ціною, по 28−35 грн. Наші керівники відмовили іноземцям. Замість них малину (не маючи складу-рефрижератора) скуповують майже за безцінь посередники і перепродують. Видно, місцева влада отримує за це “бонуси”. Корупція нікуди не поділася…

На Тернопільщині ми почули і таку історію. До одного з фермерів біля Зборова приїхав гуртовий заготівельник і запропонував господареві купити його малину по 8 гривень за кілограм. Від розпачу той дядько узяв свої ящики і висипав ягоди на асфальт, потоптав їх. Це був його акт протесту проти свавілля місцевих здирників, які не дають селянинові вижити. Машини їхали по дорозі з великими червоними плямами…

Можливо, цей дикий випадок надоумить наших аграрних бонз виробити прийнятні правила для сільгоспвиробників. І тоді Україна стане не лише житницею Європи, а й забезпечить їй “ягідний рай”.

Джерело:wz.lviv.ua


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.