Гіркі «малинові» гривні…

Аграрна статистика б’є у литаври: Україна втричі збільшила продаж за кордон заморожених ягід. Значна частина цих поставок припадає на малину. У липні її відправили споживачам Європи і країн Близького Сходу 900 тонн, а у серпні — майже 2 тисячі тонн (!), що становить дві третини всіх торішніх поставок. Дамо на імпорт ще більше, бо ремонтантна малина плодоноситиме аж до заморозків! Найбільше користають з нашої продукції поляки, у яких цьогоріч через квітневі  й травневі холоди власні урожаї “просіли”. Сусіди закуповують в Україні більш ніж половину сонячних ягід. Імпортують нашу малину німці, чехи, серби. Смакують українськими смаколиками навіть в Еміратах. Є великий попит на українську малину і в Білорусі, яка, ходять чутки, таємно перепродує її у Росію, котра через міжнародні санкції сама не може купити в України цього вітамінного добра.

За високих затрат і низьких закупівельних цін на зерно, картоплю, овочі для українських селян-“одноосібників” малина стає товаром стратегічним.  Тому значну частину своїх земельних паїв, де ще вчора росла бульба або були сіножаті, люди відводять під цю ягоду. На Бережанщині багато “малинових фермерів” завелося у Жукові, Курянах, Рогачині, Вільхівці, Нараєві, Шайбівці, Волиці, Посухові, Шибалині. Через кожен другий день на приймальні пункти вони везуть у бусах десятки ящиків зі сировиною для соків, йогуртів, джемів. Черга біля гуртівень розсмоктується десь близько другої ночі. Зарібки значно більші, ніж на овочах, але дуже і дуже нелегкі.

Малина — культура вкрай трудомістка і затратна. Це ми простежили на прикладі господарювання Сергія Вітковського, який цим бізнесом займається другий рік. Його видатки — це оранка, культивація, обрізання кущів, понад кілометр шлангів крапельного поливу, кілька тисяч саджанців по 3 гривні за штуку, пластмасова ємкість на тонну  води (заплатив 1000 грн.), якою по кілька разів чи не щодня треба поливати засаджених малиною 30 сотиків поля. Це   і  витрати на електрику для водяної помпи. А ще — мінеральні та органічні добрива, хімічні препарати для обробки проти кліща. У міжряддях кілька разів треба пройтися механічною фрезою, під пекельним сонцем обсапати саджанці, підперти їх шпалерами. Наймав людей для садіння, а тепер їх щоразу треба запрошувати для збирання врожаю — бо однією сім’єю не впоратися: зібрана малина без рефрижератора швидко зіпсується.

За кілограм зібраної малини платить помічникам по 6 гривень. А скільки коштів іде на бензин до райцентру чи Тернополя, куди швидко треба доставити делікатний товар!

В Європі за кілограм малини пропонують  до 1,6 євро (близько 50 грн.). У нас же, розповідає Сергій, закупівельники готові за малину високої якості дати найбільше 24 грн. А зазвичай дають 10−18 грн. Жодної стабільності!

— Чи не найбільша проблема у тому, що надто далеко возити продукцію, — ділиться своїми клопотами “малиновий фермер”. — Якби пункт прийому розмістили десь за 10 кілометрів, всі були б задоволені. А так доводиться їздити в один бік 70 км. Що з тією малиною станеться після їзди по наших дорогах? Покупці відразу її переводять у другий сорт, ціна катастрофічно падає. Виходимо майже “на нулі”. Якось у наш район приїхали польські бізнесмени. Пропонували владі поставити великий холодильник і приймати від населення малину за нормальною ціною, по 28−35 грн. Наші керівники відмовили іноземцям. Замість них малину (не маючи складу-рефрижератора) скуповують майже за безцінь посередники і перепродують. Видно, місцева влада отримує за це “бонуси”. Корупція нікуди не поділася…

На Тернопільщині ми почули і таку історію. До одного з фермерів біля Зборова приїхав гуртовий заготівельник і запропонував господареві купити його малину по 8 гривень за кілограм. Від розпачу той дядько узяв свої ящики і висипав ягоди на асфальт, потоптав їх. Це був його акт протесту проти свавілля місцевих здирників, які не дають селянинові вижити. Машини їхали по дорозі з великими червоними плямами…

Можливо, цей дикий випадок надоумить наших аграрних бонз виробити прийнятні правила для сільгоспвиробників. І тоді Україна стане не лише житницею Європи, а й забезпечить їй “ягідний рай”.

Джерело:wz.lviv.ua


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…