До «трипільців»… на Борщівщину!

Перший фестиваль трипільської культури «Вертеба» відбуватиметься на Борщівщині упродовж двох днів- 23 і 24 вересня.

Фестивальна локація базуватиметься у Борщові та  мальовничому селі Більче-Золоте Борщівського району, - адже саме там  розташована археологічна пам'ятка загальнодержавного значення - карстова печера «Вертеба», в якій діє єдиний в Україні підземний музей трипільської культури. 
Крім екскурсійної та мистецької частини (концертна програма за участю художніх колективів Тернопільщини та України), фестивальна програма передбачає проведення трипільських наукових читань, відкриття археологічної виставки «Трипільська культура Тернопілля». 

Організатори запланували наукові читання, конференції, екскурсії лабіринтами печери, а також майстер-класи від майстрів народних художніх промислів.

Окрім того, учасників розважатимуть автентичні фольклорні колективи і львівський балет «Життя»  та заслужена артистка України Ірина Мазур. Фестиваль обіцяє бути цікавим інформаційно та яскравим.

 


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.