До «трипільців»… на Борщівщину!

Перший фестиваль трипільської культури «Вертеба» відбуватиметься на Борщівщині упродовж двох днів- 23 і 24 вересня.

Фестивальна локація базуватиметься у Борщові та  мальовничому селі Більче-Золоте Борщівського району, - адже саме там  розташована археологічна пам'ятка загальнодержавного значення - карстова печера «Вертеба», в якій діє єдиний в Україні підземний музей трипільської культури. 
Крім екскурсійної та мистецької частини (концертна програма за участю художніх колективів Тернопільщини та України), фестивальна програма передбачає проведення трипільських наукових читань, відкриття археологічної виставки «Трипільська культура Тернопілля». 

Організатори запланували наукові читання, конференції, екскурсії лабіринтами печери, а також майстер-класи від майстрів народних художніх промислів.

Окрім того, учасників розважатимуть автентичні фольклорні колективи і львівський балет «Життя»  та заслужена артистка України Ірина Мазур. Фестиваль обіцяє бути цікавим інформаційно та яскравим.

 


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.