Замість «Ukrainians» - «ЄСвоє»

Не встигли всі оговтатися від шоку, спричиненого звісткою про припиненя роботи над проектом  «Ukrainians», співавторкою якої є наша землячка, тернополянка Олександра Струмчинська,  як дівчина потішила усіх радісною звісткою: незабаром розпочне свою роботу нова, інноваційна соціальна мережа ЄСВОЄ ( http://esvoe.com/) , яка об'єднає не тільки українців, а також громадян інших держав.

Про 22-річну  тернополянку Олександру Струмчинську, котра навчається у бізнес-школі при ТНЕУ, останнім часом  дізналася вся Україна! Спершу-через гучний старт  новоствореної української соціальної мережі «Ukrainians», а згодом-через її закриття… «Мене поставили перед фактом, що розробка української соціальної мережі припиняється. Мені дуже шкода. І я щиро прошу вибачення і дякую всіх користувачів, які разом зі мною щиро вірили в реалізацію і успіх цього проекту", - зазначила Олександра. Проте не спішіть сумувати: нещодавно наша талановита землячка оголосила про появу нової соцмережі, над якою вона нині працює.

Дівчина відзняла відео, у якому показала команду, яка працює над розробкою та запуском нової соцмережі. Крім цього вона відповіла ще на багато запитань, які цікавили тернополян.

Виявляється, над розробкою соціально мережі «ЄСвоє»  працює зовсім інша команда розробників.

Коли ви побачите масштабність проекту то зрозумієте, що це не сайт ''одноденка'', а реальний конкурент не тільки російським соцмережа, а й Facebook, - зазначає Олександра Струмчинська. -Перш за все - це контент (музика, кіно...), який буде цілком легальним.
Крім того, ЄСвоє - це також і бізнес-мережа, в якій кожен користувач (за потреби) зможе заробляти. Ми пропонуємо інструменти як для початку власного бізнесу, так і для покращення ефективної роботи вже існуючого. Також вже на першому ж етапі будуть інтегровані додатки, а цікаві ігри та корисні програми, з якими користувачі ознайомляться на старті.

Сподіватимемося, нову соціальну мережу "єСвоє" не чекає доля "загиблої" Ukrainians.  


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...