Анекдоти

Фраза лiкаря «До весілля заживе» сильно здивувала 80-річну бабцю, але запалила блиск в її очах!

**

— Ти чого такий сумний?

— Заходжу вчора в метро, дивлюся — сидить красива дiвчина. Я їй посмiхнувся.

— А вона?

— Встала й поступилася мені місцем.

* * *

— Чому ти так хвилюєшся?

— Дружина пішла без парасольки, а на вулиці дощ!

— Не турбуйся, вона сховається в якомусь магазині.

— От цього я й боюся.

* * *

Із безплатної медицини в нас залишився тільки тост «за здоров’я».

* * *

— Любий, коли ми одружимося, я ділитиму з тобою всі тривоги й турботи.

— Але в мене немає ніяких турбот і тривог.

— Я ж сказала: «Коли ми одружимося».

* * *

Сперечаються ксьондз, пiп і рабин, коли починається життя.

— У момент зачаття, — говорить ксьондз.

— У момент народження, — каже піп.

— Ні, — каже рабин — життя починається тільки тоді, коли дружина бере із собою дітей і їде на дачу.

**

Отримавши кредит у банку, насамперед купiть собі гарні труси. Можливо, тiльки в них ви залишитеся.

**

кухню.

— Давай так, я вистрелю двiчi в повітря, ми обидва впадемо. До кого дружина першого підбіжить, iз тим вона й залишиться!

Лунають два постріли, а потім крик дружини зi спальні:

— Андрію, виходь iз шафи, ці ідіоти перестріляли один одного!

 

* * *

 

Чоловiк від’їжджає зі стоянки і кладе записку: «Місце не займати, проколю шини!»

Приїжджає назад — на його місці каток, який укладає асфальт, поруч шило і записка: «Успіхів тобі, брате».

 

* * *

 

Повертається Вовочка дуже пізно додому. Його на порозі зустрічає батько:

— Ну що, знову ти по бабах шлявся, курив, пив?

— Тату, скільки разів я тобі казав, заздрість — погане почуття.

 

* * *

 

Із постiйним зростанням аліментів від колишнього чоловіка у Віри закралася думка, що, може, колишній чоловiк — не такий уже п’яниця і дурень.

 

* * *

 

У супермаркеті подружжя під’їжджає до каси з двома набитими візками.

Дружина:

— Забули туалетний папір узяти.

Чоловік:

— Не треба, у нас чек на 50 метрів буде!

 


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.