Анекдоти

Фраза лiкаря «До весілля заживе» сильно здивувала 80-річну бабцю, але запалила блиск в її очах!

**

— Ти чого такий сумний?

— Заходжу вчора в метро, дивлюся — сидить красива дiвчина. Я їй посмiхнувся.

— А вона?

— Встала й поступилася мені місцем.

* * *

— Чому ти так хвилюєшся?

— Дружина пішла без парасольки, а на вулиці дощ!

— Не турбуйся, вона сховається в якомусь магазині.

— От цього я й боюся.

* * *

Із безплатної медицини в нас залишився тільки тост «за здоров’я».

* * *

— Любий, коли ми одружимося, я ділитиму з тобою всі тривоги й турботи.

— Але в мене немає ніяких турбот і тривог.

— Я ж сказала: «Коли ми одружимося».

* * *

Сперечаються ксьондз, пiп і рабин, коли починається життя.

— У момент зачаття, — говорить ксьондз.

— У момент народження, — каже піп.

— Ні, — каже рабин — життя починається тільки тоді, коли дружина бере із собою дітей і їде на дачу.

**

Отримавши кредит у банку, насамперед купiть собі гарні труси. Можливо, тiльки в них ви залишитеся.

**

кухню.

— Давай так, я вистрелю двiчi в повітря, ми обидва впадемо. До кого дружина першого підбіжить, iз тим вона й залишиться!

Лунають два постріли, а потім крик дружини зi спальні:

— Андрію, виходь iз шафи, ці ідіоти перестріляли один одного!

 

* * *

 

Чоловiк від’їжджає зі стоянки і кладе записку: «Місце не займати, проколю шини!»

Приїжджає назад — на його місці каток, який укладає асфальт, поруч шило і записка: «Успіхів тобі, брате».

 

* * *

 

Повертається Вовочка дуже пізно додому. Його на порозі зустрічає батько:

— Ну що, знову ти по бабах шлявся, курив, пив?

— Тату, скільки разів я тобі казав, заздрість — погане почуття.

 

* * *

 

Із постiйним зростанням аліментів від колишнього чоловіка у Віри закралася думка, що, може, колишній чоловiк — не такий уже п’яниця і дурень.

 

* * *

 

У супермаркеті подружжя під’їжджає до каси з двома набитими візками.

Дружина:

— Забули туалетний папір узяти.

Чоловік:

— Не треба, у нас чек на 50 метрів буде!

 


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…