Телевізор вкорочує вік

Австралійські вчені виявили зв’язок між часом, який люди витрачають на перегляд телепрограм, і тривалістю життя. Любителі полежати на дивані біля «блакитного екрана» ризикують померти раніше, ніж їхні активніші співвітчизники.

Дослідники Університету Квінсленда стверджують, що їм вдалося не просто довести шкоду телебачення, а й «вирахувати» її. Як зазначається в доповіді, людям, старшим за 25 років, кожна година, проведена біля телевізора, вкорочує життя на 22 хвилини. Тож людина, яка проводить біля телевізора шість годин на день, скорочує своє життя на п’ять років.

Дослідження ґрунтується на великій кількості вивченого матеріалу, а розрахунки зроблені на основі даних про 11 тисяч учасників. Зрозуміло, що «смертельними» є не самі телепрограми, а брак фізичної активності і неправильне харчування, до чого призводить тривале перебування біля екранів.

Учені довели: кожна година перед «блакитним екраном» підвищує ризик смерті від серцевих захворювань на 7%. Ті, хто дивиться в «ящик» по 4 години на день, помирають від проб­лем із серцем на 28% частіше. Крім того, у любителів телебачення підвищується тиск на 5–7 одиниць. Дослідники стверджують, що 8% смертей можна уникнути, якщо скоротити час перегляду ТБ до однієї години на день.

Відомо: людина, яка щодня приділяє час спорту або хоча б прогулянкам на свіжому повітрі, має шанси прожити помітно довше за того, хто просиджує годинами перед екраном. У доповіді австралійців не згадується про вплив на здоров’я комп’ютерів. Але навряд чи вони корисніші за телевізор.


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.