Телевізор вкорочує вік

Австралійські вчені виявили зв’язок між часом, який люди витрачають на перегляд телепрограм, і тривалістю життя. Любителі полежати на дивані біля «блакитного екрана» ризикують померти раніше, ніж їхні активніші співвітчизники.

Дослідники Університету Квінсленда стверджують, що їм вдалося не просто довести шкоду телебачення, а й «вирахувати» її. Як зазначається в доповіді, людям, старшим за 25 років, кожна година, проведена біля телевізора, вкорочує життя на 22 хвилини. Тож людина, яка проводить біля телевізора шість годин на день, скорочує своє життя на п’ять років.

Дослідження ґрунтується на великій кількості вивченого матеріалу, а розрахунки зроблені на основі даних про 11 тисяч учасників. Зрозуміло, що «смертельними» є не самі телепрограми, а брак фізичної активності і неправильне харчування, до чого призводить тривале перебування біля екранів.

Учені довели: кожна година перед «блакитним екраном» підвищує ризик смерті від серцевих захворювань на 7%. Ті, хто дивиться в «ящик» по 4 години на день, помирають від проб­лем із серцем на 28% частіше. Крім того, у любителів телебачення підвищується тиск на 5–7 одиниць. Дослідники стверджують, що 8% смертей можна уникнути, якщо скоротити час перегляду ТБ до однієї години на день.

Відомо: людина, яка щодня приділяє час спорту або хоча б прогулянкам на свіжому повітрі, має шанси прожити помітно довше за того, хто просиджує годинами перед екраном. У доповіді австралійців не згадується про вплив на здоров’я комп’ютерів. Але навряд чи вони корисніші за телевізор.


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...