Малий зріст — найменше з нещасть!

Високий зріст, як показало нещодавнє дослідження вчених, — це ще й чималі проблеми.

 Як пише видання «Тайм», високі люди частіше мають серцево-судинні проблеми та більше схильні до деяких видів раку. І ось чому. Як з’ясували вчені, у високих частіше утворюються тромби та згустки крові.

 У групі, яка складалася з більш ніж 2 мільйонів шведських братів і сестер, чоловіки, не вищі за 161 сантиметр, на 65% менше ризикували отримати венозну тромбоемболію, ніж ті, чий зріст перевищує 183 сантиметри.

 А венозна тромбоемболія, як відомо, є однією з основних причин інфарктів та інсультів.

 Вчені також проаналізували групу вагітних жінок (вагітність провокує утворення згустків крові). Виявилось, що жінки, нижчі за 155 сантиметрів, на 69% менше ризикували, ніж вагітні, вищі за 180 сантиметрів. Причина цих проблем — у гравітації.

 «Вищі люди мають довші вени на ногах. Тобто у них є більша площа, де проблеми можуть виникнути», — пояснює професор Бент Зьоллер. Збільшений гравітаційний тиск у венах збільшує ризик того, що потік крові почне сповільнюватись і тимчасово зупинятиметься. Крім того, вищі жінки майже втричі частіше мають миготливу аритмію — небезпечну недугу серцевого ритму.

 Також із кожними 6,3 сантиметра зросту зростає й ризик раку. Високий зріст може бути маркером надлишкового харчування — особливо висококалорійних тваринних білків — упродовж різних періодів росту і розвитку, навіть перед народженням.

 Це може активувати процеси, що роблять клітини вразливими до мутацій. Також високий зріст і вага у чоловіків підвищує ризик розвитку агресивних форм раку передміхурової залози, а у високих жінок збільшується ризик розвитку меланоми, раку грудей, яєчників, ендомерію та товстої кишки.

 Водночас високі люди менше ризикують захворіти на діабет. Те ж таки надмірне харчування може мати й позитивний ефект: збільшити виробництво гормону, який допомагає організму контролювати рівень цукру в крові та рівень холестерину.


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.