Малий зріст — найменше з нещасть!

Високий зріст, як показало нещодавнє дослідження вчених, — це ще й чималі проблеми.

 Як пише видання «Тайм», високі люди частіше мають серцево-судинні проблеми та більше схильні до деяких видів раку. І ось чому. Як з’ясували вчені, у високих частіше утворюються тромби та згустки крові.

 У групі, яка складалася з більш ніж 2 мільйонів шведських братів і сестер, чоловіки, не вищі за 161 сантиметр, на 65% менше ризикували отримати венозну тромбоемболію, ніж ті, чий зріст перевищує 183 сантиметри.

 А венозна тромбоемболія, як відомо, є однією з основних причин інфарктів та інсультів.

 Вчені також проаналізували групу вагітних жінок (вагітність провокує утворення згустків крові). Виявилось, що жінки, нижчі за 155 сантиметрів, на 69% менше ризикували, ніж вагітні, вищі за 180 сантиметрів. Причина цих проблем — у гравітації.

 «Вищі люди мають довші вени на ногах. Тобто у них є більша площа, де проблеми можуть виникнути», — пояснює професор Бент Зьоллер. Збільшений гравітаційний тиск у венах збільшує ризик того, що потік крові почне сповільнюватись і тимчасово зупинятиметься. Крім того, вищі жінки майже втричі частіше мають миготливу аритмію — небезпечну недугу серцевого ритму.

 Також із кожними 6,3 сантиметра зросту зростає й ризик раку. Високий зріст може бути маркером надлишкового харчування — особливо висококалорійних тваринних білків — упродовж різних періодів росту і розвитку, навіть перед народженням.

 Це може активувати процеси, що роблять клітини вразливими до мутацій. Також високий зріст і вага у чоловіків підвищує ризик розвитку агресивних форм раку передміхурової залози, а у високих жінок збільшується ризик розвитку меланоми, раку грудей, яєчників, ендомерію та товстої кишки.

 Водночас високі люди менше ризикують захворіти на діабет. Те ж таки надмірне харчування може мати й позитивний ефект: збільшити виробництво гормону, який допомагає організму контролювати рівень цукру в крові та рівень холестерину.


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.