Чого бІдний? бо... з Тернопілля!

 Середня заробітна плата за видами

діяльності в Україні

16276 грн  – авіаційний

транспорт

7954 грн – фінансова

і страхова діяльність

7395 грн – інформація

і телекомунікації

6108 грн – професійна,

наукова і технічна діяльність

4153 грн – гуртова

і роздрібна торгівля

4065 грн – промисловість

3544 грн –  транспорт

3459 грн – державне

управління й оборона

3423 грн  – операції

з нерухомістю

2950 грн – будівництво

2653 грн – освіта

2446 грн – сільське

господарство

2418 грн – готелі

й організація харчування

2380 грн – охорона

здоров’я

 

Середня заробітна плата за видами

діяльності у Тернопільській області

4332 грн – фінансова

і страхова діяльність

2937 грн – промисловість

2787 грн – інформація

і телекомунікації

2742 грн – транспорт

2692 грн. – гуртова

і роздрібна торгівля

2936 грн – державне

управління й оборона

2498 грн – операції

з нерухомістю

2734 грн – будівництво

2498 грн – сільське

господарство

2440 грн – освіта

2100 грн – охорона

здоров’я

2049 грн – професійна,

наукова і технічна діяльність

1378 грн – готелі

й організація харчування

 
 

Найбільші зарплати в Україні, пише видання «20 хвилин» – у галузі авіаційних перевезень, фінансової та страхової діяльності, а також у галузі інформації та телекомунікацій.

На Тернопільщині авіаперевезень немає, тому пальма першості – за фінансистами і страховиками. На другому місці – промисловість, на третьому – інформація та телекомунікації.

Низькі позиції освіти та медицини, що в Україні, що в області, свідчать про ставлення до цих галузей у суспільстві та відповідну якість. Як кажуть у народі: „Яка робота, така й зарплата”.

Як уже зазначалося, сільське господарство – єдина галузь, у якій середня зарплата на Тернопіллі перевищує середню зарплату в Україні.

Середньостатистичний сільськогосподарський працівник у лютому цього року на Тернопільщині отримав 2498 гривень зарплати, тоді як в Україні середня зарплата у сільському господарстві у цьому ж місяці становила 2446 гривень.

За всіма іншими видами економічної діяльності середні заробітки на Тернопіллі суттєво нижчі, ніж у середньому в Україні. Наприклад, виходячи зі статистичних даних за лютий, освітяни нашої області отримували в середньому на 200 гривень менше, ніж освітяни в інших регіонах України. На 280 гривень менше отримували й наші медики.

Утім, у деяких видах економічної діяльності різниця ще більш відчутна. Наприклад, у промисловості й транспорті на Тернопільщині отримують приблизно на 1000 гривень менше, ніж у середньому в Україні. А у фінансистів і страховиків ця різниця становить більш як 3000 гривень. Понад 4000 гривень різниці не на нашу користь у галузі інформації та телекомунікацій.

Особливо вражає пункт «професійна, наукова та технічна діяльність». За цим видом діяльності середня зарплата в Україні майже втричі вища, ніж у Тернопільській області.

Відмінність середніх зарплат в області та в Україні легко пояснити у двох галузях – транспорті та промисловості.

У нас немає авіаційного та водного транспорту, де зарплати вищі, ніж у наземному транспорті. Схожа ситуація – і в промисловості. На Тернопільщині немає потужних промислових добувних підприємств, де зарплати суттєво нижчі. А от чому, наприклад, торговці чи фінансисти на Тернопіллі отримують значно менше, ніж у середньому в Україні, збагнути важко. Адже часом банківське відділення у нашому місті може мати кращі фінансові показники, ніж аналогічне відділення у якомусь промисловому регіоні.

– Дійсно, заробітні плати в нас в області найнижчі, і це є великою проблемою. – розповідає голова  “Фонду соціально-економічних ініціатив” Леся Колінець. – Відсутність великих промислових підприємств – це лише одна з причин. Дивує і обурює той факт, що зарплати освітян, медиків та державних службовців є нижчими середніх по Україні. А це в свою чергу породжує причинно-наслідковий зв’язок – якщо в державному секторі зарплати нижчі, то чому в приватному вони повинні бути вищими?  Підприємці не хочуть платити більше. Крім того, значна частина заробітних плат  виплачується неофіційно або в звітності подаються занижені суми. Це також впливає на статистичні показники.

Як пояснює Леся Колінець, в період кризи, при значному стрибку курсу валют і цін на енергоносії, підприємства прагнуть мінімізувати свої витрати.

– На жаль, здебільшого це відбувається через економію на оплаті праці,  – каже пані Колінець. – Щоб цьому протистояти, необхідна також консолідована і однозначна позиція профспілок. Без покращення економічної ситуації в країні, полегшення умов ведення бізнесу, ефективної державної підтримки підприємств – марно очікувати зростання заробітних плат, як загалом в Україні, так і в Тернопільській області.

 
 

Повернутися
30.04.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...