Сезон «апчхи»

Осінь  «ввімкнула» прохолодну погоду — і ось на порозі грип і застуда. До того ж сезонні овочі закінчуються, тож організму потрібен час, аби зорієнтуватися в нових обставинах і мобілізувати імунітет. Як йому допомогти? Насамперед, нагадують лікарі, не забувайте про теплий одяг — час діставати з шаф шарфи, шапки й рукавички. Адже наш організм ще не встиг адаптуватися до різкої зміни температур, тому одягатися нині слід навіть тепліше, ніж у стійкий зимовий період. Не так важливо, з якої тканини ваш осінній одяг — натуральної чи синтетичної. Головне, щоб він був легким, теплим і «дихав». За словами столичного терапевта Ольги Шидловської, теплий одяг із натуральної тканини іноді може спричинити додаткове навантаження на хребет. Тому дбайте, щоб вдяганка була легкою — навіщо вам загострення остеохондрозу? До речі, імпровізована маска з шарфа захистить від вірусів у громадському транспорті.

Також лікарі на порозі зустрічі з грипом радять підтримувати імунітет з допомогою білкової їжі (м’ясо, риба, горіхи, бобові), прянощів, а також цитрусових, які багаті на вітамін С. До речі, при застуді апельсиновий і лимонний сік лікарі вважають найкориснішими напоями. Адже склянка апельсинового соку, скажімо, містить добову норму вітаміну С, який має яскраво виражену антиоксидантну дію. У сезон гіповітамінозу для організму це — неабияка підтримка. А лимонний сік — дієвий помічник у боротьбі з вірусами, оскільки, крім вітаміну С, містить такі важливі для імунітету мікроелементи, як кальцій, залізо, мідь, фосфор, кремній і марганець. Дуже помічний у цей період теплий чай із цитриною. А також відвар шипшини. Не лінуйтеся готувати собі ці напої якомога частіше.


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.