У «Лемківському селі» знімали фільм про переселення лемків

11 вересня  у музейному комплексі "Лемківському селі", що на Монастирищині, знімали фільм про лемків, їх життя та побут, їх страждання та радості, їх біль та тугу за рідним краєм.

    Команда ГО "Творче об'єднання Кінохвиля" за сприяння  Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства "Лемківщина"  взялася за створення документального фільму  про тяжкі часи переселення українців.    Історію того страшного переселення неможливо забути. Навіть попри те, що її свідомо замовчували майже півстоліття.

Цьогоріч Тернопілля, як і вся Україна, відзначило 70-ті роковини  депортації українців зі Східної Польщі, яка отримала назву операція “Вісла”. Що ми знаємо про неї? Упродовж квітня-серпня 1947 року з Надсяння, Підляшшя, Холмщини, Лемківщини було насильницьки і нелюдськи депортовано від 137 до 150 тисяч українців, а за деякими даними – до 180 тисяч. Історик Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті, називає операцію “Вісла” злочином польських комуністів, спланованим у Москві, проводячи паралелі з етнічними чистками Сталіна і діями нинішньої влади Росії в анексованому Криму та на окупованих територіях Донбасу. Людей, немов худобу (а часто й справді в одному вагоні разом із худобою!) товарняками вивозили на північний захід Польщі, на так звані понімецькі землі (території, відійшли від Німеччини до Польщі після Другої світової війни), звідкіля вони тікали у Галичину: переважно на південь Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей, туди, де ландшафт нагадував  рідні простори…   

http://www.ivanna-site.in.ua


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.