«Солодкі» рекорди бджоляра з Гусятинщини

Пасічник із села Увисла Гусятинського району зібрав по 62,5 кілограми меду від кожної бджолосім’ї, яких у нього 45.
Такий медозбір Іван Володимирович отримав із весняного цвіту дерев та ріпаку, який вирощують недалеко від пасіки, із гречки та квітів лісосмуги.

Пасічникувати Іван Шаровара розпочав, можна сказати, випадково, відтоді, коли у 2003 році у його двір прилетів бджолиний рій. Потім в іншого бджоляра придбав вулик на дві бджолосім’ї. З цього часу і розпочалася його медова праця. Іван Володимирович прочитав багато літератури, переймав досвід від інших фахівців, до чогось дійшов і на власних дослідженнях. Тож, тепер він, окрім меду, продає прополіс, пергу та вулики-лежаки, які власноруч виготовляє.
Рекордний медозбір Іван Шаровара отримав завдяки щоденній копіткій праці та відповідальності. Він усе робить вчасно та правильно. Наприклад, з 20 серпня починає підгодовувати бджіл та лікувати їх від кліща. А ще, каже, вичитав колись, що бджоли принесуть на 25% меду більше, якщо вулики знаходяться у затінку. Для цього пан Іван обсадив власну пасіку десятьма сортами винограду. Тепер має ще й смачний виноград. Отож, результат його праці і є винагородою за неї. А рекордний медозбір – своєрідним подарунком до 60-ліття, яке Іван Володимирович святкуватиме 1 вересня. Колектив редакції вітає ювіляра та бажає йому такої ж плідної праці на довгі роки та ще більших рекордів.
 

Джерело: https://www.facebook.com/silskyjgospodar/


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…